Німецькою скоромовка — Zungenbrecher, дослівно «язиколам». Як і «Бабин біб розцвів у дощ», німецькі скоромовки вивчають у дитинстві, повторюють у школі і в машині дорогою на море, і майже кожен дорослий німець пам'ятає дві-три.
Добра новина: частина німецьких звуків зовсім не складна. Z — це наше «ц», sch — «ш». Важче з тим, чого в українській немає: ü, ö, легким h і м'яким ch. Скоромовки нижче тренують саме ці звуки. Слухайте запис кожного рядка, спершу повільно, потім швидше.
Ті, що знає кожен
Рибалка Фріц ловить свіжу рибу, свіжу рибу ловить рибалка Фріц.
Fischers Fritz fischt frische Fische, frische Fische fischt Fischers Fritz.
Червона капуста лишається червоною капустою, а весільна сукня — весільною сукнею.
Blaukraut bleibt Blaukraut und Brautkleid bleibt Brautkleid.
Візник поштової карети з Котбуса чистить скриню поштової карети з Котбуса.
Der Cottbuser Postkutscher putzt den Cottbuser Postkutschkasten.
Blaukraut дослівно «синя капуста», хоча мова про червонокачанну. На півдні Німеччини її називають Blaukraut, на півночі — Rotkohl. Скоромовка працює лише з південним словом.
Fischers Fritz важкий не через окремі звуки, а через перемикання між f, fr і sch. Повільно виходить у всіх, а на швидкості слова злипаються.
Звук h: видих, а не «г»
За будинком Германа Ганнеса висить сто сорочок.
Hinter Hermanns Hannes Haus hängen hundert Hemden raus.
На практиці: німецьке h — це легкий видих без голосу, як коли ви дихаєте на скло, щоб воно запітніло. Українське «г» дзвінкіше, тому Haus часто звучить як «Гаус». Тримайте долоню перед ротом: на h ви маєте відчути лише теплий подих.
Звук z, він же «ц»
Десять ручних кіз тягли десять центнерів цукру до зоопарку.
Zehn zahme Ziegen zogen zehn Zentner Zucker zum Zoo.
Між двома гілками сливи сидять дві щебетливі ластівки.
Zwischen zwei Zwetschgenzweigen sitzen zwei zwitschernde Schwalben.
Сам звук тут простий: zehn — «цен», Zucker — «цукер». Складність у поєднанні zw, тобто «цв», яке повторюється на початку майже кожного слова другої скоромовки. Zentner — старий центнер на 50 кілограмів, його досі згадують, коли купують картоплю чи землю для саду.
Sch і м'яке ch
Семеро прибиральників снігу згрібають сім лопат снігу.
Sieben Schneeschipper schippen sieben Schippen Schnee.
У густих ялинових хащах товсті зяблики старанно клюють.
Im dichten Fichtendickicht picken dicke Finken tüchtig.
М'яке ch у dichten, Fichten, tüchtig звучить після i, e, ä, ö, ü і після l, n, r, як у ich чи Milch. Це не «ш» і не тверде «х», а щось ближче до м'якого «хь», ніби ви тихо шипите з усмішкою. Після a, o, u звучить інше ch, схоже на наше «х»: Bach, doch, Buch.
Ü і довгі речення
Щітки із чорною щетиною чистять краще, ніж щітки з білою щетиною.
Bürsten mit schwarzen Borsten bürsten besser als Bürsten mit weißen Borsten.
Коли мухи летять за мухами, мухи летять слідом за мухами.
Wenn Fliegen hinter Fliegen fliegen, fliegen Fliegen Fliegen nach.
Коли равлики лижуть равликів, вони лише під час лизання помічають, що равлики несмачні.
Wenn Schnecken an Schnecken schlecken, merken Schnecken erst beim Schlecken, dass Schnecken nicht schmecken.
Як вимовити ü: скажіть «і», а тоді, не змінюючи положення язика, витягніть губи трубочкою, як для «у». Для ö те саме, але з «е». Bürsten і Borsten стоять поруч навмисно: перше з ü, друге з o, і саме цю різницю треба почути.
Короткі для початківців
Віслюки не їдять кропиви, кропива не їсть віслюків.
Esel essen Nesseln nicht, Nesseln essen Esel nicht.
Вісім старих мурах увечері їли ананас.
Acht alte Ameisen aßen am Abend Ananas.
Малим дітям обидві подобаються, бо ці скоромовки короткі і трохи безглузді. Якщо ваша дитина ходить до німецького садочка, цілком можливо, що вона принесе їх додому раніше за вас.
Що сказати, коли язик заплітається
скоромовка
der Zungenbrecher
Скажи це тричі швидко поспіль.
Sag das dreimal schnell hintereinander.
Я зараз язика зламаю.
Ich breche mir gleich die Zunge ab.
Ще раз, повільніше.
Noch mal, langsamer.
У тебе вийшло!
Du hast es geschafft!
Потренуйте ці слова
der Zungenbrecher
Порада: запишіть себе на телефон і порівняйте із записом на сторінці. Власну помилку з ü чи h на слух ловиш одразу, хоча під час розмови її не помічаєш. П'ять хвилин щодня протягом тижня — і різницю почують інші.