П’ять подій, які сформували історію англійської мови
Філіпп Деркін, провідний етимолог Оксфордського словника англійської мови, виділяє п’ять подій, які сформували історію англійської мови
Англосаксонське заселення
Завжди нелегко точно визначити, з чого саме бере свій початок конкретна мова, але у випадку англійської мови можна, принаймні, сказати, що до приходу англосаксів на територію Британії навряд чи можна було розглядати англійську мову як самостійну. Достовірних відомостей про цей період майже немає, але нам відомо, що германські завойовники прийшли і поселилися на території Британії з боку північно-західного узбережжя континентальної Європи у V-VI ст. Завойовники розмовляли мовою германського походження (на основі якої з’явилися нідерландська, фризька, німецька і скандинавські мови, а також готська мова), але ми, імовірно, ніколи не дізнаємося, наскільки їх мовлення відрізнялося від мови їх континентальних сусідів. Проте, можна виділити безсумнівний факт, що багато поселенців розмовляли майже тією ж мовою, що і їх сусіди з північної Європи, але не всі вони говорили однаково.
Причина, чому нам відомо так мало про лінгвістичну ситуацію цього періоду, полягає в тому, що в нас майже немає писемних пам’яток будь-яких германських мов північно-західної Європи того періоду, а є лише ті, що датуються декількома сторіччями пізніше. Коли давньоанглійська писемність почала з’являтися у VII, VIII і IX ст., вона містила неабияку частку регіональної різноманітності, але це проявлялося не набагато істотніше, ніж у більш пізніх періодах. Це була мова, яку Альфред Великий у IX ст. називав «англійською мовою».
Кельти вже жили на території Британії, коли прийшли англосакси, але в сучасній англійській мові можна простежити лише незначний вплив їх мови. Деякі вчені припускали, що кельтська мова могла вплинути на граматичний розвиток англійської мови, особливо в окремих частинах країни, однак це твердження є дуже спірним. Кількість запозичених слів, які зовсім точно перейшли в давньоанглійську мову із цього джерела, дуже невелика. У сучасній англійській мові з таких слів збереглися, наприклад, brock (борсук), і coomb (долина), а також ряд географічних назв.
Скандинавське заселення
Наступними завойовниками стали нормани. З середини IX ст. велика кількість скандинавських завойовників поселилася на території Британії, зокрема – у північних і східних областях, а в XI ст. усією Англією почав правити датський король Кнуд. Яскраво виражена північногерманська мова норманів вплинула на англійську мову, що дуже помітно в словах-запозиченнях із цього джерела. Такі слова містять у собі базові слова (наприклад, take «брати») і навіть граматичні слова (наприклад, they «вони»). Загальна германська база двох мов визначила велику кількість схожих особливостей давньоанглійської мови і мови завойовників. Деякі слова (наприклад, give «давати») демонструють, імовірно, деяку гібридизацію давньоанглійського написання і слів скандинавського походження. Проте, подібність цих двох мов настільки велике, що в багатьох випадках просто неможливо визначити точне походження конкретного слова або написання. Однак, більша частина скандинавського впливу, у тому числі, левова частина запозичених слів, не відображалися в англійській писемності до наступного великого історичного і культурного перевороту, яким стало Нормандське завоювання.
1066 р. і наступний період
За кілька століть після Нормандського завоювання в англійській мові відбулися величезні зміни. У ході середньоанглійського періоду досить багата флективна система англійської мови зруйнувалася. На зміну їй прийшла система, яка знайома нам по сучасній англійській мові, і в якій, на відміну від давньоанглійської мови, виражені граматичні закінчення в словах вживалися дуже рідко. Лексичний склад англійської мови також суттєво змінився – крім вищезгаданих скандинавських запозичених слів, які поступово починали з’являтися в писемності, у ній з’явилася величезна кількість запозичень з французької мови і латині. Давньоанглійська мова, подібно сучасній німецькій мові, проявляла тенденцію до підбору власних еквівалентів для іноземних слів і виразів (незважаючи на те, що в давньоанглійській мові була безліч запозичень, як і в сучасній німецькій мові), у той час як середньоанглійській мові була властива адаптація готових іноземних слів, яка зберігається в сучасній англійській мові. Три мови – англійська, французька і латинська були розповсюдженим явищем у сфері торговельних відносин і професій, тому слова легко переходили з однієї мови в іншу. Достатньо швидкого перегляду етимології слів у будь-якому словнику англійської мови, щоб одержати уявлення про величезну кількість слів, які перейшли в англійську мову із французької мови і латині протягом середньовічного періоду. Ця тенденція продовжилася в ранньому новому періоді у зв’язку зі сплеском інтересу до писемності прадавнього світу.
Стандартизація
Протягом пізнього середньовічного і раннього нового періодів спостерігався досить стійкий процес стандартизації англійської мови до півдня від кордонів із Шотландією. Літературна мова і розмовне мовлення Лондона продовжували розвиватися і поступово почали впливати на більшу частину країни. Протягом майже всього середньоанглійського періоду діалектом вважався говір певної області, який був більш-менш представлений у писемній формі. І тільки коли лондонський діалект почав переважати в якості стандарту, особливо із впровадженням нових технологій друкарства, стала помітною його явна відмінність від інших варіантів мови. Коли лондонський діалект став широко вживатися, особливо в більш формальному контексті і людьми високого стану, інші регіональні різновиди мови почали таврувати ганьбою, оскільки їм не вистачало соціального престижу і вони видавали недостатню освіченість.
У цей же період ряд змін відбувся у фонетичній транскрипції англійської мови (хоча й неоднорідно у всіх діалектах), яка відома під збірною назвою «великий зсув голосних». Це виключно лінгвістичні фонетичні зміни, через які проходить будь-яка мова в певний період історії. Фонетичні зміни не стали результатом конкретних соціальних або історичних подій, але соціальні та історичні фактори могли посприяти поширенню наслідків цих змін. У результаті зсуву голосних, англійська мова втратила так звані «чисті» голосні, які дотепер характерні для багатьох континентальних мов. Також були втрачені фонетичні пари більшості довгих і коротких голосних, що привело до появи багатьох особливостей фонетичної транскрипції англійської мови, які тепер затуманюють зв’язок між багатьма англійськими словами та їх іноземними еквівалентами.
Колонізація і глобалізація
Протягом середньовічного і раннього нового періодів вплив англійської мови поширився по всій території Британських островів, а з початку XVII ст. почав відчуватися в усьому світі. Складні процеси географічних відкриттів, колонізації та експортної торгівлі, які характеризували зовнішні відносини Британії протягом декількох століть, привели до істотних змін в англійській мові. Слова запозичилися із усього світу, часто за посередництвом мов інших торговельних імперій, таких як Іспанія, Португалія і Нідерланди. У той же час, з’являлися нові варіанти англійської мови зі своїми лексичними і граматичними особливостями і власною вимовою. Порівняно недавно англійська мова стала лінгва франка – міжнародною мовою, якою розмовляють і яку розуміють багато народів, для яких англійська мова не є рідною. У цей час можна лише здогадуватися про можливі наслідки цих подій для англійської мови надалі, але безсумнівно, вони зіграють не менш важливу роль, ніж ті, що відбувалися з англійською мовою протягом останніх 1600 років.