Французька мова (франц. français) належить до романських мов і нараховує близько 338 млн. носіїв. Це третя найпоширеніша мова в Європі, після німецької та англійської мов, яка також використовується в окремих регіонах Африки, Північної Америки, Південної Америки, Азії та Океанії.
Французька мова має офіційний статус у Бельгії, Беніні, Буркіна-Фасо, Бурунді, Камеруні, Канаді, Центральноафриканській Республіці, Чаді, Кот-Д’Івуарі, Коморах, Демократичній Республіці Конго, Джібуті, Екваторіальній Гвінеї, Франції, Габоні, Гвінейській Республіці, Гаїті, Люксембурзі, Мадагаскарі, Малі, Монако, Нігері, Республіці Конго, Руанді, Сенегалі, Сейшельських Островах, Швейцарії, Того і Вануату.
Також носії французької мови зустрічаються в Алжирі, Камбоджі, Лаосі, Лівані, Марокко, Маврикію, Мавританії, Тунісі, В’єтнамі, Французькій Гвіані, Французькій Полінезії, Гваделупі, Гернсі, Джерсі, Мартинікі, Майотті, Новій Каледонії, Сен-Бартелемі, Сен-Мартені, Сен-П’єр і Мікелоні, Уолліс і Футуна та деяких регіонах США, зокрема – у штаті Луізіана.
Французька мова широко використовувалася у якості мови дипломатії з XVII ст. до середини ХХ ст., поки англійська мова не взяла цю роль на себе. Дотепер французька мова використовується багатьма міжнародними організаціями, такими як НАТО, ООН, інститути ЄС і ВТО.
Літературна французька мова
У письмовій формі французька мова вперше з’явилася у 842 р. у Страсбурзьких клятвах. До цього моменту мовою літератури в Європі вважалася латинська мова. Протягом X-XI ст. французька мова з’явилася в багатьох документах і релігійних творах, однак французька література почала свій розвиток лише з кінця XII ст. – початку XIII ст. Першим значним твором французької літератури стала «Пісня про Роланда» (Chanson de Roland), вперше опублікована приблизно в 1200 р.
Алфавіт французької мови (l’alphabet français)
| Літера | Назва | Вимова (IPA) |
| A | a | /ɑ/ |
| B | bé | /be/ |
| C | cé | /se/ |
| D | dé | /de/ |
| E | e | /ə/ |
| F | effe | /ɛf/ |
| G | gé | /ʒe/ |
| H | ache | /aʃ/ |
| I | i | /i/ |
| J | ji | /ʒi/ |
| K | ka | /kɑ/ |
| L | elle | /ɛl/ |
| M | emme | /ɛm/ |
| N | enne | /ɛn/ |
| O | o | /o/ |
| P | pé | /pe/ |
| Q | qu | /ky/ |
| R | erre | /ɛʁ/ |
| S | esse | /ɛs/ |
| T | té | /te/ |
| U | u | /y/ |
| V | vé | /ve/ |
| W | double vé | /dubləve/ |
| X | ixe | /iks/ |
| Y | i grec | /iɡʁɛk/ |
| Z | zède | /zɛd/ |
Фонетична транскрипція французької мови
Голосні
Приголосні
Примітки
- ay = [ɛji] перед приголосною, [aj] у будь-якій іншій позиції
- c = [s] перед i, e або y, але [k] у будь-якій іншій позиції
- g = [ʒ] перед i, e або y, але [g] у будь-якій іншій позиції
- i = [ i ̭] перед голосними, але [i] у будь-якій іншій позиції
- ie = [i] наприкінці слова, [j̃ɛперед n, [je] у будь-який іншій позиції
- ill = [j] після голосних: напр., travailler [tʁava’je]
- m та n не вимовляються наприкінці слова, а попередні голосні назалізуються.
- Наприкінці слова r, s, t, x та z не вимовляються, крім тих випадків, коли наступне слово починається з голосної, напр., vous êtes [vuz εt]
- u = [ɥ] перед голосними, але [y] у будь-якій іншій позиції
- x у фінальній позиції = [s~z~Ø]
- k та w зустрічаються винятково в запозичених словах
- y вживається, головним чином, у запозичених словах, а також у географічних назвах
Канадська французька мова
Нижче наведені деякі особливості, характерні для фонетичної транскрипції канадської французької мови
- У всіх словах, крім запозичених слів, літера перед голосними i та u вимовляється [dzi] та [dzy], як у слові dimanche [dzimã:ʃ]. У комбінації з іншими голосними та у кластерах приголосних вимовляється /d/.
- У всіх словах, крім запозичених слів, буква перед голосними i, u та y вимовляється [tsi], [tsy] та [tsi], як у слові tige [tsi:ʒ]. В інших позиціях вимовляється як звичайно.
- Наявність ненапружених голосних [ʏ], [ɪ], [ʊ] (алофони напружених голосних /y/, /i/, /u/, однак не у всіх словах присутнє взаємозамінна вимова), наприклад, слово pile звичайно має лише одну вимову [pıl].
- Ці пари фонем є алофонами:
у фонеми [a] також є алофон /ͻ/
- може мати наступні варіанти вимови /a/, /ɑ/, /we/, /wɛ/
(останні два варіанти характерні, в основному, для розмовної мови)
- Наявність дифтонгів (вважається особливістю розмовного мовлення) з довгими голосними: напр., pâte вимовляється [pɑ:t(ə)] або ж [pɑʊt] у розмовному мовленні