Вірменська мова – це індоєвропейська мова, якою розмовляє близько 6.7 мільйонів людей, переважно у Вірменії ы Нагорному Карабасі (насправді невизнаній незалежній республіці в Нагірно-Карабаському регіоні Закавказзя). Крім того, носії вірменської мови проживають у багатьох інших країнах, серед них – Росія, Грузія, Україна, Туреччина, Іран, Кіпр, Польща і Румунія. Вірменський еквівалент назви мови – Hayeren. Багато слів у вірменській мові виникли від схожих слів давньоперської мови, що вказує на їхнє загальне індоєвропейське походження.
Вірменська мова є державною мовою Вірменії і Нагорного Карабаху, а також має статус офіційної мови етнічної меншини на Кіпрі, у Польщі і Румунії. До початку 1990-х рр. навчання в школах Вірменії проводилося вірменською і російською мовою, але після розпаду СРСР вірменська мова стала основною мовою викладання, і російськомовні школи були закриті. В 2010 році навчання російською мовою у Вірменії відновилося.
Коротка історія вірменської мови
Небагато відомо про вірменську мову до того, як вона вперше з’явилася в письмовій формі в V ст. Проте, згадування про вірменський народ зустрічалися в записах, що датуються VІ ст. до н.е.
Тип вірменської мови, яка використовувалася в розмовній і письмовій формі в V ст., називається класичною вірменською мовою, або գրաբար (грабар– “письмовий”). Вона містить безліч запозичених слів з парфянської мови, а також грецької, сірійської, латинської, урартської та інших мов. Грабар використовувався в якості літературної мови до кінця XIX ст.
Вірменська мова, яка використовувалася в період XІ-XV ст., називається середньо-вірменською, або միջինհայերեն (mijinhayeren), і містить багато запозичених слів з арабської, турецької, перської та латинської мов.
Дві основні сучасні форми вірменської мови з’явилися протягом XIX ст., коли територія Вірменії була поділена між Російською та Османською імперіями. Західний варіант вірменської мови використовувався вірменами, які переїхали в Константинополь, а на східному варіанті вірменської мови розмовляли вірмени, що живуть у Тбілісі (Грузія). Обидва діалекти використовувалися в газетах і для викладання у школах. В результаті цього, підвищився рівень грамотності, і в літературі сучасна вірменська мова стала використовуватися частіше, ніж класична.
Вірменський алфавіт
Наприкінці IV ст. цар Вірменії Врамшапух попросив Месропа Маштоца видатного вченого , створити новий алфавіт для вірменської мови. До цього для письма вірменською мовою використовували «клинопис», який, на думку вірменського духівництва, не підходив для написання праць з релігії.
Маштоц відправився в Олександрію, де вивчив основи письма і дійшов висновку, що грецький алфавіт був кращим на той час, оскільки в ньому була майже однозначна відповідність між звуками і буквами. Він використовував грецький алфавіт як зразок для нового алфавіту і показав його цареві в 405 р., коли повернувся у Вірменію. Новий алфавіт одержав визнання, і в 405 р. був надрукований новий переклад Біблії вірменською мовою. Незабаром після цього з’явилися інші літературні твори.
Існує дві загальноприйняті форми вірменської мови: східна вірменська мова, яка використовується переважно у Вірменії, Нагорному Карабасі, Грузії та Ірані; і західна вірменська мова, якою розмовляє вірменська діаспора в багатьох країнах. Вони більш-менш схожі між собою.
Особливості:
- Тип писемності: алфавіт
- Напрямок письма: зліва направо, горизонтально
- В основних діалектах вірменської мови (західному і східному) є незначна різниця у вимові
- У більшості літер є також цифрове значення
- Кількість літер у вірменському алфавіті: спочатку алфавіт складався з 36 літер, а в ХII столітті додалися ще дві літери Օ і Ֆ
Східна вірменська мова (Արևելահայերեն [Arevelahayeren])
Західна вірменська мова (Արեւմտահայերէն [Arevmdahayeren])
Пунктуація вірменської мови
