Венеційська мова – це одна з романських мов, яка нараховує близько 2 мільйонів носіїв, що проживають, переважно, у Венеції та прилеглих територіях, Трієсті, а також у Хорватії, Словенії, Мексиці і Бразилії. Ця мова більш тісно пов’язана із французькою та іспанською мовами, аніж з італійською мовою.
У той час, коли Венеція була незалежною республікою (у період IX-XVIII ст.), венеційська мова користувалася значним престижем. Проте, літературна венеційська мова поступилася місцем тосканському діалекту, який, у підсумку, став державною мовою Італії.
Сьогодні у венеційської мови немає офіційного статусу в Італії, але вона визнана Регіональною радою Венето. Венеційська мова використовується, переважно, у неофіційному контексті. У муніципалітеті Серафіна-Корреа штату Гранді-Ду-Сул у Бразилії діалект венеційської мови зберігає офіційний статус поряд з португальською мовою.
Алфавіт венеційської мови
Фонетична транскрипція венеційської мови (Grafia Veneta Unitaria)
Примітки
- Існує кілька способів для написання деяких букв
- c = [ʧ] перед e або i, [k] в іншій позиції
- g = [ʤ] перед e або i, [g] в іншій позиції
- n = [ŋ] перед приголосною і в кінці слів