Румунська мова (рум. limba română/român) належить до романських мов і нараховує близько 24 млн. носіїв у Румунії, Молдавії та Україні. У румунській мові зберігається ряд особливостей латинської мови, включаючи відмінки іменників, які вже давно були втрачені іншими романськими мовами. В румунській мові багато слів, запозичених зі слов’янських мов сусідніх країн, а також із французької, давньослов’янської, німецької, грецької і турецької мов.
Перші писемні пам’ятки румунської мови з’явилися у XVI ст. і представляють, переважно, релігійні тексти та інші документи. Найдавніший текст румунською мовою датується 1521 р. – це лист боярина Някшу з Кимпулунга градоначальникові Брашова. Лист написаний кирилицею, схожою на давньослов’янську, яка використовувалася у Валахії і Молдові до 1859 р.
З кінця XVI ст. для письма румунською мовою в Трансільванії використовувався варіант латинського алфавіту з угорськими особливостями. Наприкінці XVIII ст. була прийнята система правопису на основі італійської мови.
Кириличне письмо використовувалося в Молдавській РСР до 1989 р., коли його замінив румунський варіант латинського алфавіту.
Давньорумунський алфавіт
Цей варіант латинського алфавіту використовувався в період переходу від кириличного до латинського. У цей час він усе ще використовується, головним чином, у церковних текстах.
Кириличний алфавіт румунської мови (1600-1860 рр.)
Примітки
Деякі літери мали особливу форму, яка використовувалася на початку слова:
Початкова форма | Ѻѻ | Єє | Оу` оу` | Оу Ȣ | Ѩѩ | Ѥѥ |
Звичайна форма | Оо | Ее | ОУ Оу | У Ȣ | ІА | ІЕ |
Літери Ѯ, Ψ, Ѳ та Ѵ використовувалися у грецьких запозиченнях.
Сучасний алфавіт румунської мови
A a | Ă ă | Â â | B b | C c | D d | E e | F f | G g | H h | I i | Î î | J j | K k |
a | ă | â | be | ce | de | e | ef | ge | has | i | î | jî | ca |
L l | M m | N n | O o | P p | R r | S s | Ș ș | T t | Ț ț | U u | V v | X x | Z z |
el | em | en | o | pe | er | es | șî | te | țî | u | ve | ics | zet |
Літери Q (chiu), W (dublu ve) і Y (i grec) використовуються, головним чином, в іноземних запозичених словах.
Фонетична транскрипція румунської мови
Голосні, дифтонги і трифтонги
Приголосні
Примітки
- c= [ ʧ ] перед i або e, але [ k ] у будь-якій іншій позиції
- g= [ ʤ ] перед i або e, але [ g ] у будь-якій іншій позиції
- ch= [ k ] перед i або e
- gh= [ g ] перед i або e
- i= [ i ̯] перед голосними, але [ i ] у будь-якій іншій позиції. Коли літера i стоїть наприкінці багатоскладового слова, вона не вимовляється, але пом’якшує попередню приголосну. Наприклад, vorbiţi (ви говорите) = [vorbitsʲ]. Виключення складають слова, які закінчуються приголосною + r + i, а також інфінітивні форми дієслів, напр. “a vorbi” (говорити).
Для передачі повного звуку [ i ] наприкінці слова використовується диграф “ii”, напр. “copii” (діти) = [ kopi ].
iii наприкінці слова вимовляється [ iji ], напр. “copiii” (ці діти) = [ kopiji ]. - u= [ u̯ ] перед голосними, але [ u ] у будь-якій іншій позиції
- k, q, w і y використовуються лише в запозичених словах