Норвезька мова (норв. Norsk) – це одна зі скандинавських, або північногерманських мов, яка нараховує близько 5 млн. носіїв, переважно, у Норвегії. Також носії норвезької мови зустрічаються у Данії, Швеції, Німеччині, Великобританії, Іспанії, Канаді та США.
Рання норвезька література, переважно поезія та історична проза, написана на західнонорвезькому діалекті, і період її розквіту сягає IX-XIV ст. Після цього Норвегія перейшла під владу шведської, а потім – датської корони. Норвезьку мову продовжували використовувати у розмовному мовленні, однак мовою ділової документації, літератури і вищої освіти стала датська мова.
Після того, як Норвегія відділилася від Данії у 1814 р., датська мова використовувалася у школах до 1830-х рр., поки не почався рух, спрямований на створення нової національної мови. Обґрунтуванням стало те, що письмова датська мова настільки відрізнялася від розмовної норвезької мови, що її було важко вивчити, а також переконання в тому, що в кожної країни повинна бути своя власна мова.
Значна суперечка розгорілася навколо того, який підхід використовувати при створенні національної мови, у результаті чого з’явилося дві мови – Landsmål (ланнсмол, національна мова), в основі якої – розмовна норвезька мова і регіональна діалекти (зокрема, західнонорвезькі діалекти), і Riksmål (ріксмол, національна мова), яка спочатку використовувалася на письмі і дуже нагадує датську мову.
Ланнсмол перейменували у Nynorsk (нюношк, нова норвезька мова) у 1929 р., а ріксмол на сьогодні офіційно називається Bokmål (букмол, книжкова мова). Незначна кількість людей у віці старше 60 років усе ще використовують ріксмол, яка вважається застарілою формою букмола і має лише незначні відмінності.
На сьогодні у школах Норвегії обидва варіанти норвезької мови є обов’язковими для вивчення. Учні вивчають обидва варіанти і можуть позначити лише той, який буде для них основним. Державні службовці зобов’язані знати обидва варіанти.
Протягом нетривалого часу в Норвегії спостерігався рух по створенню єдиної літературної мови під назвою Samnorsk (самношк, єдина норвезька мова). Політичні діячі були захоплені ідеєю створення єдиної норвезької мови, у той час як прості люди вважали це марною тратою часу. Проект по створенню єдиної норвезької мови самношк був офіційно закритий 1 січня 2002 р.
Алфавіт норвезької мови (norsk alfabet)
| A a | B b | C c | D d | E e | F f | G g | H h | I i | J j |
| a | be | se | de | e | eff | ge | hå | i | je/jådd |
| K k | L l | M m | N n | O o | P p | Q q | R r | S s | T t |
| kå | ell | em | enn | o | pe | ku | ærr | ess | te |
| U u | V v | W w | X x | Y y | Z z | Æ æ | Ø ø | Å å | |
| u | ve | dåbbelt -ve |
eks | y | sett | æ | ø | å |
Фонетична транскрипція норвезької мови
Голосні і дифтонги
Приголосні
Примітки
- e = [ə] у ненаголошених складах
- = [o] перед двома приголосними і [u] перед однією приголосною (з деякими виключеннями)
- g = [j] перед i та y, [g] у будь-якій іншій позиції
- k = [ç] перед i та y, [k] у будь-якій іншій позиції
- sk = [ʃ] перед i та y
- У західних діалектах kj та tj = [ʧ]
- У південних діалектах sj = [sj] та skj = [skj]
- Ретрофлексивні звуки з’являються лише у східних і північних діалектах, в інших діалектах rd = [ʀd], rl = [ʀl] та rn = [ʀn]
- У східних діалектах rd та l = [ɽ] наприкінці слова та між голосними
- q, x, z та w з’являються винятково в запозичених словах і назвах
- x = [s] на початку слова та [ks] у будь-якій іншій позиції