Каталанська (каталонська) мова (катал. català) належить до романських мов і налічує близько 12 млн. носіїв. Це офіційна мова Андорри і державна мова, разом з іспанською мовою, Каталонії (Catalunya), Валенсії (Comunitat Valenciana) і Балеарських островів. Також цією мовою розмовляють у деяких областях Арагону і Мурсії, Руссільйоні (Rosselló) у південній Франції та Альгеро (l’alguer) на острові Сардинія.
Мова Валенсії відома під назвою «валенсійська» і, на думку деяких лінгвістів, є самостійною мовою, хоча багато все-таки вважають її діалектом каталанської мови. На думку Валенсійської мовної академії (Acadèmia Valenciana de la Llengua (AVL)), каталанська і валенсійська мови – це дві назви однієї мови.
Каталанська мова стала самостійною мовою протягом X-XI ст. В XII ст. каталанська мова почала з’являтися у науковій, філософській, фінансовій, релігійній, юридичній та історичній документації. У цей період часу в художній і філософській літературі переважали латинь і провансальський діалект.
Після Війни за іспанську спадщину (1705-1715) Філіпп V скасував усі державні установи, що існували на той момент у Каталонії, і ввів іспанські закони. Каталанська мова пережила різні періоди заборон і витиснення.
В XIX ст. почався період економічного, культурного і національного відродження, відомий під назвою Ренесанс (Renaixença). Каталанська мова відродилася як мова літературної культури завдяки Квітковим Іграм (Jocs Florals – поетичне змагання) і таким видатним представникам, як Жасінт Вердагер, Нарсіс Ольєр та Анжел Гімера.
Ренесанс звернув увагу громадськості на недостатню єдність у використанні мови (не існувало єдиної моделі загальноприйнятої письмової мови) і необхідність розробити правила орфографії. Заснування у 1907 р. Інституту вивчення Каталонії (Institut d’Estudis Catalans) призвело до систематизації каталанської мови завдяки публікації Пумпеу Фаброй «Норм правопису» (Normes ortogràfiques) у 1913 р., «Орфографічного словника» (Diccionari ortogràfic) у 1917 р. і «Граматики каталанської мови» у 1918 р.
Протягом перших тридцяти років XX ст. Каталонія переживала період політичних страстей, кульмінацією якого стало часткове відродження політичної сили Уряду Каталонії (Generalitat) в 1930-х рр. У період існування Другої Республіки (1931-1939) каталанська мова відновила свій статус офіційної мови, яку вона втратила у XVIII ст. Проте, перспективному майбутньому перешкодила громадянська війна та її наслідки. Використання каталанської мови всенародно було заборонено, і їй довелося обмежитися своєї рідною територією.
Після відновлення інститутів демократії почався процес відродження використання каталанської мови. У цей час вона є офіційною поряд з іспанською мовою в Каталонії і на Балеарських островах, а також широко використовується як мова повсякденного спілкування по всій території Каталонії, Валенсії, Андорри і Балеарських островів. Каталанська мова використовується як засіб навчання в багатьох школах, а також у засобах масової інформації та урядових закладах.
Алфавіт каталанської мови
|
A a |
B b |
C c |
Ç ç |
D d |
E e |
F f |
G g |
H h |
|
a |
be |
ce |
ce |
de |
e |
efa |
ge |
hac |
|
I i |
J j |
K k |
L l |
M m |
N n |
O o |
P p |
Q q |
|
i |
jota |
ke |
ela |
ema |
ena |
o |
pe |
cu |
|
R r |
S s |
T t |
U u |
V v |
W w |
X x |
Y y |
Z z |
|
erre |
esse |
te |
u |
ve |
ve |
ics, |
i grega |
zeta |
Фонетична транскрипція каталанської мови
Голосні, дифтонги і трифтонги
Приголосні
Примітки:
з = [s] перед i або e, але [k] в інших позиціях
g = [dʒ ~ ʒ] перед i або e, але [g ~ ɣ] в інших позиціях
gu = [g] перед i або e, але [gw] в інших позиціях
i = [i̯] перед голосними, але [] в інших позиціях
I-I офіційно = [I:], але часто вимовляється [I]
u = [u̯]перед голосними, але [u] в інших позиціях
k, w і y вживаються винятково в запозичених словах