Ісландська

Ісландська мова (ісл. Íslenska) – це скандинавська (північногерманська) мова, що нараховує близько 300 000 носіїв в Ісландії (Ísland), Канаді (Kanada) і США (Bandaríki Norður-Ameríku). У порівнянні з іншими скандинавськими мовами, ісландська мова є найближчою до давньоскандинавської мови, тому носії ісландської мови можуть без особливої складності читати давньоскандинавські саги в оригіналі.

Перше постійне поселення в Ісландії заснували вікінги з Норвегії і кельти з Британських островів у 870 р. Основною мовою поселенців була давньоскандинавська мова або Dǫnsk tunga. Ряд великих літературних творів – саги – були написані ісландцями протягом XII-XIII ст. Багато із цих саг були написані невідомими авторами мовою, яка дуже схожа на давньоскандинавську мову. Найвідомішими авторами цього періоду були Арі Торгільссон (1068-1148) і Сноррі Стурлусон (1179-1241).

У період з 1262 р. по XV ст. Ісландією правила Норвегія, а потім вона перейшла до складу Данії. У період норвезького і датського правління в Ісландії у деякій мірі використовувалися норвезька і датська мови.

У 1944 р. Ісландія здобула незалежність, а ісландська мова була відроджена у якості державної та літературної мови. У цей час в Ісландії розквітає видавнича справа, а ісландці вважаються чи не найбільшими читачами і письменниками у світі.

Алфавіт ісландської мови (íslenska stafrófið)

A a

Á á

B b

D d

Ð ð

E e

É é

F f

G g

H h

I i

a

á

bé

dé

eð

e

jé

eff

ge

há

i

Í í

J j

K k

L l

M m

N n

O o

Ó ó

P p

R r

S s

í

joð

ká

ell

emm

enn

o

ó

pé

err

ess

T t

U u

Ú ú

V v

X x

Y y

Ý ý

Þ þ

Æ æ

Ö ö

  

té

u

ú

vaff

ex

ufsilon y

ufsilon ý

þorn

æ

ö

  

Літери C (se), Q (kú) і W (tvöfalt vaff) також використовуються, але винятково в іноземних словах-запозиченнях. Літера Z (seta) більше не використовується в ісландській мові, за винятком газети Morgunblaðið.

Вимова ісландської мови

Голосні й дифтонги

голосні ісландської мови

Приголосні

приголосні ісландської мови

Примітки

  • Наголошені голосні стають довгими:
    – в односкладових словах, де голосна стоїть наприкінці слова;
    – перед одиничним приголосним;
    – перед кластерами приголосних pr, tr, kr, sr, pj, tj, sj, tv or kv
  • В інших позиціях наголошені голосні є короткими
  • Ненаголошені голосні завжди є короткими
  • nn = [tn] після наголошеного голосного або дифтонга