Чеська мова

Чеська мова (самоназва: čeština, český jazyk) належить до західнослов’янської групи мов і нараховує близько 10 млн. носіїв у Чеській Республіці (Česká republika). Носії чеської мови також проживають у Португалії, Польщі, Німеччині і США. Чеська мова є близькою до словацької, польської і лужицьких мов.Область поширення чеської мови традиційно називається Богемією (Čechy). Свою назву вона отримала від племені бойїв, які, згідно з латинськими джерелами, населяли цю територію, щонайменше, з I ст. н.е. Діалекти, розповсюджені в Моравії (Morava), також вважаються варіантами чеської мови. Мова Богемії була відома як «богемська» до початку ХХ ст., коли її стали називати чеською мовою.Чеська література почала з’являтися в XIII ст. Першою друкованою книгою чеською мовою стала «Історія Троянської війни» (Příběh o Trójské válce), опублікована в Пльзені (Plzeň) в 1468 р. Після закінчення багатьох років австрійського правління, під час якого німецька мова була основною мовою літератури і державного управління, відродження чеської літератури настало наприкінці XVIII ст.Найвидатнішим письменником чеської літератури раннього періоду був Ян Гус ( 1369-1415 рр.), релігійний реформатор, який також здійснив реформу чеського правопису (české hláskování). Він розробив систему, у якій одна графема (літера) відповідала одній фонемі (звуку) завдяки тому, що до деяких літер додавався діакритичний знак довготи (čárka). Внаслідок цього, чеська мова в письмовій формі дуже відрізняється від польської. Наприклад, у чеській мові звук [ч] передається на письмі літерою č, а в польській мові цей же звук передається буквосполученням cz.

Алфавіт чеської мови

Чеський алфавіт складається з 42 літер

Літера

Назва

A a

á

Á á

dlouhé á

á s čárkou

B b

bé

C c

cé

Č č

čé

D d

dé

Ď ď

ďé

E e

é

É é

dlouhé é

é s čárkou

Ě ě

ije,
é s háčkem

F f

ef

G g

gé

H h

há

CH ch

chá

I i

í,
měkké i

Í í

dlouhé í,
dlouhé měkké í

í s čárkou

měkké í s čárkou

J j

jé

K k

ká

L l

el

M m

em

N n

en

Ň ň

eň

O o

ó

Ó ó

dlouhé ó

ó s čárkou

P p

pé

Q q

kvé

R r

er

Ř ř

eř

S s

es

Š š

eš

T t

té

Ť ť

ťé

U u

ú

Ú ú

dlouhé ú,
ú s čárkou

Ů ů

ů s kroužkem

V v

vé

W w

dvojité vé

X x

iks

Y y

ypsilon,
krátké tvrdé ý

Ý ý

dlouhé ypsilon,
dlouhé tvrdé ý

ypsilon s čárkou

tvrdé ý s čárkou

Z z

zet

Ž ž

žet

Фонологія

  • довгий звук á (dlouhé á) відомий також як á з довготою (á s čárkou). Те ж саме стосується інших довгих голосних: é, í, ó, ú і ý.
  • ě = [je] після приголосних p, b та v, [e] після d, t та n (які стають м’якими: ď, ť, ň). Після m, ě = [mɲe], але вимовляється [mje] у деяких регіонах
  • У позиції після d, t та n, i та í викликають палаталізацію: ď, ť, ň.
  • ú звичайно вживається на початку одноморфемних (кореневих) і ономатопоетичних слів, у той час як ů вживається в будь-якій іншій позиції, крім питальних і запозичених слів
  • Дзвінкі приголосні наприкінці слова приглушуються, навіть у запозичених словах, наприклад: chléb [xle:p], jazz [ʤes], rub [rup].
  • Коли глухий приголосний стоїть перед дзвінким приголосним (крім n, m, n, r, і l), він стає дзвінким, а коли дзвінкий приголосний стоїть перед глухим приголосним, він стає глухим. Наприклад: zpít «напитися» [spi:t], sbít «сколотити» [zbi:t].
  • V оглушається як /f/ перед дзвінким приголосним (наприклад, у слові předevčírem [‘pr̝̊ɛdɛ,ftʃi:rem] «позавчора»), але не робить попередні глухі приголосні дзвінкими (наприклад, у слові kvalita [‘kvalita] «якість»).li>
  • l, r, n, m можуть бути складовими (вокальними) приголосними, тобто вимовлятися як окремий склад. Слова, наведені далі, складаються із двох складів: jedl, kapr, sedm.
  • f та g вживаються у словах і назвах іноземного походження
  • Головний наголос падає на перший склад. Другорядний наголос, при його наявності, падає на довгі голосні. Коли одне-, двох- і трискладовим словам передує прийменник, наголос падає на прийменник, наприклад: na střeše [ˈnastr̝ɛʃɛ] (на даху).Наголос падає на перший склад у словах, що складаються із чотирьох і більш складів, яким передує прийменник, наприклад: na nástupišti [naˈnaːstupɪʃtɪ] (на платформі). У деяких східних діалектах наголос падає на другий і третій склад