Бретонська мова (ar brezhoneg) – це одна з кельтських мов, якою розмовляють переважно у Бретані (Breizh) близько 365 000 людей. З них 240 000 вільно володіють цією мовою.
Історія
Область, відома римлянам як Арморика, була перейменована у Бретань («Мала Британія») за назвою народу, який переселився туди із Британії, зокрема, з Корнуолла, у VI ст.
З 1880 р. до середини ХХ ст. бретонська мова була заборонена у школах і дітей карали, якщо вони розмовляли цією мовою. Ситуація змінилася у 1951 р. із прийняттям закону, який дозволяв викладання бретонської мови і культури не більше 1-3 годин на тиждень у державних освітніх установах з ініціативи вчителя. З тих пір з’явилося ряд шкіл і коледжів, у яких навчання проводилося бретонською мовою або двома мовами – бретонською і французькою.
Вперше на письмі бретонська мова з’явилася у 790 р. у вигляді рукопису під назвою le manuscrit de Leyde, яка представляє ботанічний трактат бретонською мовою і латиною. Першим друкованим текстом бретонською мовою стала містерія, опублікована у 1530 р. У XIX ст. настало відродження бретонської літератури, що продовжує своє процвітання і у наш час.
Орфографія
Протягом більшої частини своєї історії у правописі бретонської мови існували значні розбіжності. В 1908 р. орфографія трьох бретонських діалектів – корнуайського (Kerneveg), леонського (Leoneg) і трегорського (Tregerieg) – була уніфікована. Ця реформа не торкнулася четвертого діалекту, ваннського (Gwenedeg), але він був включений у реформу правопису 1941 р.
Сучасне застосування
Бретонську мову можна почути в Бретані на багатьох радіостанціях по кілька годин на тиждень, а також у годинній щотижневій телепередачі. Крім того, друкується багато щотижневиів і щомісячників бретонською мовою.
Взаємозв’язок з іншими мовами
Бретонська мова тісно пов’язана з корнською мовою, і до деякої міри, з валлійською мовою, хоча ці мови не можна назвати взаємнозрозумілими. Крім того, бретонська мова запозичила досить багато лексики із французької мови, латині і, імовірно, з галльських мов, які в наш час вважаються мертвими.
Також бретонська мова має далеке споріднення з ірландською, менською і шотландською (гельскою) мовами.
Нижче приводиться ілюстрація деяких відмінностей кельтських мов на прикладі фрази «Я живу в Бретані»:
- Бретонська мова – E Breizh emaon o chom
- Корнська мова – Trigys ov yn Breten Vian
- Валлійська мова – Dw i’n byw yn Llydaw
- Ірландська мова – Tá mé i mo chónaí i mbriotáin
- Шотландська (гельска) мова – Tha mi a’ fuireach anns a’ Bhreatann Bheag
- Менська мова – Ta mee cummal ayns yn Vritaan
|
Бретонський алфавіт (lizherenneg ar brezhoneg) |
||||||||||||
|
A a |
B b |
Ch ch |
C’h c’h |
D d |
E e |
F f |
G g |
H h |
I i |
J j |
K k |
L l |
| a | be | che | ec’h | de | e | ef | ge | hach | i | je | ke | el |
|
M m |
N n |
O o |
P p |
R r |
S s |
T t |
U u |
V v |
W w |
Y y |
Z z |
|
| em | en | o | pe | er | es | te | u | ve | we | ye | zed | |
Фонетична транскрипція
Голосні
Приголосні
Примітки
- Там, де подається два варіанти вимови голосних, ліворуч – коротка голосна, яка використовується в ненаголошеному складі, а праворуч – варіант, призначений для наголошеного складу
- Наголос звичайний падає на передостанній склад
- v – звичайно вимовляється [v], але після такої голосної як o ця літера вимовляється [ɒ], а наприкінці дієслівної основи звучить як [f], у той час як після ñ не вимовляється взагалі.
- Перед голосною i вимовляється як [j]