Білоруська мова (біл. Беларуская мова / Bielaruskaja mova) – це одна зі східнослов’янських мов, яка налічує близько 7,5 мільйонів носіїв у Білорусії. Білоруська мова тісно пов’язана з російською та українською мовами. Більшість білорусів є двомовними – розмовляють і білоруською, і російською мовою.
Країна, відома сьогодні під назвою Білорусія, була частиною Великого князівства Литовського з середини XIII ст. і до кінця XVIII ст. Архаїчна форма білоруської мови, відома як “старобілоруська мова”, була офіційною мовою Великого князівства Литовського, і спочатку на письмі використовувався кириличний алфавіт. У зв’язку з домінуванням у цьому регіоні Грецької православної церкви на письмову форму білоруської мови значно вплинула церковнослов’янська мова – мова православного богослужіння.
Протягом XVI ст. Реформація і Контрреформація привели до очищення церковнослов’янських елементів від літературних білоруських. Також у цей період почали з’являтися рукописні білоруські тексти з використанням латинського алфавіту (Lacinka). Перший відомий друкований текст білоруською мовою з використанням латинського алфавіту – «Witanie na Pierwszy Wiazd z Krolowca do Kadlubka Saskiego Wilenskiego» – єзуїтська, антилютеранська публікація, надрукована у Вільнюсі в 1642 р.
Російські завоювання 1654-1667 рр. привели до руйнування багатьох білоруських міст і загибелі близько половини населення, включаючи 80% міського населення. До 1710 р. старобілоруська мова була витиснута польською мовою, яка стала офіційною мовою в цьому регіоні. Проте, білоруська мова продовжувала з’являтися в писемній формі, хоча і обмежено.
Наприкінці XIX ст. стала з’являтися літературна форма білоруської мови, близька до сучасної. Знадобилось багато років, щоб прийти до єдиної стандартної системи правопису: деякі віддавали перевагу орфографії на основі польської мови, інші – орфографії на основі російської мови, треті застосовували орфографію на основі білоруської версії латинського алфавіту. Зрештою, прийшли до компромісного варіанту, який поєднує в собі елементи усіх цих систем. У цей же час білоруська мова стала використовувати на письмі також кириличний алфавіт.
Протягом ХХ ст. багато білоруських публікацій друкувалися з використанням і латинського, і кириличного алфавітів. Після захоплення радянською владою східної частини Білорусії в 1919-1920 рр., кириличний алфавіт став єдиним офіційно визнаним алфавітом. У той же час, у західній частині Білорусії латинський і кириличний алфавіти продовжували співіснувати, хоча після 1943 р. більшість друкованих матеріалів видавали кирилицею. Примітним виключенням були публікації білоруських емігрантів, які віддавали перевагу латинському алфавіту.
З тих пір як Білорусія оголосила про свою незалежність в 1991 р., додавалися зусилля для того, щоб відродити письмо із використанням латинського алфавіту. Проблема в тому, що неможливо розробити єдину систему правопису.
Також для письма білоруською мовою використовувався арабський алфавіт (білоруськими татарами) і єврейський алфавіт (білоруськими євреями).
Кириличний алфавіт для білоруської мови (Беларускі кірылічны альфабэт)
У дужках зазначена літера, яка була скасована радянською реформою 1933 р., але дотепер її іноді використовують.
Латинський алфавіт для білоруської мови (Biełaruskaja łacinskaja abeceda)
Також при написанні іноземних імен використовуються літери W і X.