Бікольська мова – це одна з мов бікольської підгрупи, які належать до центральної філіппінської групи малайсько-полінезійської гілки австронезійської мовної сім’ї. Бікольська мова нараховує приблизно 2,4 мільйони носіїв, що проживають, переважно, у Бікольському регіоні острова Лусон на Філіппінах, а також на островах Катандуанес, Масбате, Буріас і Тікао.
До іспанського завоювання Філіппін у 1570-х рр. для письма бікольською мовою використовувався складовий алфавіт, схожий на тагальский, який деякою мірою застосовувався до середини XІX ст. Іспанці використовували латинський алфавіт для письма бікольською мовою, і найраннішою публікацією бікольською мовою став “Словник бікольської мови” (Vocabularіo de la lengua Bіcol), складений священником Маркусом з Лісабона, францисканським ченцем, у період з 1602 р. по 1611 р.
Алфавіт і фонетична транскрипція бікольської мови
Літери, виділені курсивом, використовуються лише в іноземних запозичених словах.