Баскською мовою (euskara) розмовляє близько 660 000 людей, переважно в Країні Басків (Euskal Herria) на півночі Іспанії і південному заході Франції. Споріднені лінгвістичні зв’язки баскської мови не встановлені.
Прадавньою формою баскської мови є аквітанська мова, відома по давньоримським написам в Аквітанії, на південному заході Франції. Ці написи складаються з імен людей і богів, а також декількох інших слів, і датуються I-II ст.
Вперше в писемній формі баскська мова з’явилася в латинських релігійних текстах, Glosas Emilianenses (Тлумачення Св. Еміліенуса), що датуються XI ст. Першою книгою баскською мовою став збірник віршів під назвою Linguae Vasconum Primitiae, опублікований Бернардом Детчепаре в 1545 р.
Протягом довгих сторіч не існувало стандартної орфографії баскської мови і на письмі використовувалися традиційні правила романських мов, доповнені різними прийомами для передачі звуків, які були відсутні в романських мовах. На початку XX ст. широко застосовувалася вигадливаі непрактична орфографія, яка складалася з величезної кількості даремних діакритичних знаків; після громадянської війни в Іспанії ця тенденція значно зменшилася. У 1964 р. Королівська академія баскської мови (Euskaltzaindia) опублікувала нову стандартну орфографію; спочатку її зустріли деяким опором, але зараз використовують практично всюди.