Мовою багата розмовляє народ бхакта, відомий також під назвами бхакта, бхагада, багата і бхагата, що проживає в пагорбистій місцевості Індії – Падеру, Суйанакота, Каракапаллі, Тайангі, Деварапаллі і Педдаваласа. Це одне з недоторканих племен, яке нараховує 87 994 носіїв відповідно до перепису населення 1981 р.
Будучи вправними лучниками, народ багата в XVII ст. служив вождям Голконди і Гангарайу Мадуголе Об’єднання Вішакхапатнам у якості армійського персоналу. Вони виявили стільки відданості у своїй службі, що їх стали називати прихильниками або бхакта. Назва «бхакта» пізніше трансформувалася в «багата». У якості подяки за військову службу вожді призначили їх на посаді місцевих старшин. Завдяки цій зміні в статусі, багата оголосили себе племенем воїнів, розширили географічну територію свого проживання, розвилися в політичних відносинах і досягли домінуючого положення на території племен за 50 років, з кінця XVII ст. до початку XVIII ст.
Народ багата розмовляє на мовах багата і телугу з характерним гірським акцентом. Населення, що проживає на прикордонних територіях зі штатом Орісса, також розмовляє на діалектному варіанті мови орія.