Адигейська мова (адыгэбзэ) належить до північно-західної групи кавказьких мов. Нею розмовляє близько 300 000 людей, переважно в Республіці Адигея на території Російської Федерації. Адигейською мовою, відомою також під назвою західноадигська мова, розмовляють у Туреччині, Ізраїлі та Йорданії.
Адигейська мова є близькою до кабардино-черкеської мові і, меншою мірою, убихської, абхазької та абазинської мовам. Згідно «Атласу мов світу, що перебувають під загрозою зникнення», складеному ЮНЕСКО, адигейська мова є незахищеною.
З 1938 року для письма адигейською мовою використовується кириличний алфавіт. У період між 1927 і 1938 роками в адигейській мові використовувався латинський алфавіт, а до 1927 року – арабський алфавіт. В основі літературної адигейської мови – теміргоєвський діалект.
Кириличний алфавіт для адигейської мови
А а | Б б | В в | Г г | Гу гу | Гъ гъ | Гъу гъу |
а | бы | вы | гы | гуы | гъы | гъуы |
Д д | Дж дж | Дз дз | Дзу дзу | Е е | Ё ё | Ж ж |
ды | джы | дзы | дзуы | йэ | йо | жы |
Жъ жъ | Жъу жъу | Жь жь | З з | И и | Й й | К к |
жъы | жъуы | жьы | зы | йы | йы кІаку | кы |
Ку ку | Къ къ | Къу къу | КӀ кӀ | КӀу кӀу | Л л | Лъ лъ |
куы | къы | къуы | кІы | кІуы | лы | лъы |
ЛӀ лӀ | М м | Н н | О о | П п | ПӀ пӀ | ПӀу пӀу |
лІы | мы | ны | уэ | пы | пІы | пІуы |
Р р | С с | Т т | ТӀ тӀ | ТӀу тӀу | У у | Ф ф |
ры | сы | ты | тІы | тІуы | уы | фы |
Х х | Хъ хъ | Хъу хъу | Хь хь | Ц ц | Цу цу | ЦӀ цӀ |
хы | хъы | хъуы | хьы | цы | цуы | цІы |
Ч ч | ЧI чI | Чъ чъ | Ш ш | Шъ шъ | Шъу шъу | ШӀ шӀ |
чы | чІы | чІы | шы | шъы | шъуы | шІы |
ШӀу шӀу | Щ щ | Ъ ъ | Ы ы | Ь ь | Э э | Ю ю |
шІуы | щы | пытэ | ы | шъэбэ | э | йыу |
Я я | Ӏ | Ӏу Ӏу | ||||
йа | Іы | Іыу |