Грецька мова

Самоназва:ελληνικά (elinika)
Належність:індоєвропейська сім’я, грецька група
Кількість носіїв:13 мільйонів
Регіон:Греція, Албанія, Кіпр
Перше письмо:1500 р. до н.е.
Системи письма:Лінійне письмо Б, Кіпрське складове письмо, Грецький алфавіт
Статус:офіційна мова Греції і Кіпру
Регіональний або локальний:Італія, Албанія, Вірменія, Румунія, Україна
ISO 639-3:ell

Грецька мова (на грец. ελληνικά (elinika)) належить до грецької групи мов індоєвропейської мовної сім’ї, якою розмовляє близько 13 мільйонів людей, переважно в Греції і на Кіпрі, де вона є офіційною мовою. Грецька мова також визнана у якості мови етнічних меншостей у деяких регіонах Італії, а також в Албанії, Вірменії, Румунії та Україні.

Перше письмо грецькою мовою було виявлено в м. Мікени, відоме як Лінійне письмо Б, яке використовувалося між 1500 і 1200 рр. до нашої ери. Цей вид грецької мови відомий як мікенский. На Криті ще одне письмо, відоме як Кіпрське складове письмо, використовувалося місцевим діалектом грецької мови з 1200 до 300 року до нашої ери.

Походження

Грецький алфавіт постійно використовується протягом останніх приблизно 2 750 років, починаючи з 750 р. до н.е. Він виник від ханаанського/фінікійського алфавіту, зокрема з фінікійського були запозичені порядок і назви літер. Первісні ханаанські значення літер були втрачені при адаптації алфавіту до грецької мови. Наприклад, назва літери «альфа» з’явилася від ханаанського aleph (бик), а «бета» – від beth (будинок).

Спочатку існували різні варіанти алфавіту, які використовувалися у різних грецьких містах. Місцеві варіанти алфавітів можна поділити на три групи: зелену, синю і червону. Із синьої групи з’явився сучасний грецький алфавіт, а із червоної групи – етруський алфавіт, а також інші алфавіти прадавньої Італії, а згодом – латинський алфавіт.

На початку IV ст. до н.е. місцеві варіанти алфавіту замінив східний іонійський алфавіт. Прописні літери сучасного грецького алфавіту майже ідентичні літерам іонійського алфавіту. Малі літери з’явилися приблизно у 800 р. Їхню появу пов’язують із візантійським рукописним письмом, який, у свою чергу, виник від курсивного письма.

Особливості

  • Тип писемності: алфавіт (перший алфавіт, до складу якого входили голосні літери).
  • Напрямок письма: спочатку – горизонтально з права наліво, а також існував варіант бустрофедон (βουστροφηδόν), у якому напрямок письма чергувався – з права наліво і зліва направо. Після 500 р. до н.е. встановився напрямок письма зліва направо, горизонтально.
  • Діакритичні знаки для позначення наголосу і придиху були додані в алфавіт близько 200 р. до н.е. У 1982 р. діакритичні знаки для позначення придиху, які не часто використовувалися після 1976 р., були офіційно скасовані наказом президента.
  • У літери «сігма» є особлива форма, яка використовується наприкінці слова

Як відомо

Грецька мова (Ελληνικά) – одна з індоєвропейських мов, якою розмовляють близько 14 млн. людей, переважно в Греції і на Кіпрі, для яких ця мова є офіційною. Грецька мова також визнана мовою національних меншин частково в Туреччині, Італії та Албанії.

Сьогодні грецький алфавіт використовується лише для письма грецькою мовою, хоча в минулому у різний час він використовувався також такими мовами як лідійська, фрігійська, фракійська, галльська, давньоєврейська, арабська, давньоосетинська, албанська, турецька, аруминська, гагаузька, урумська і сургуч.

Давньогрецький алфавіт

В основі давньогрецького алфавіту – написи із Криту, датовані приблизно 800 р. до н.е. У цей час у грецькій мові використовувався напрямок письма з права наліво, горизонтально. Назви літер небагато відрізнялися від назв у більш пізніх варіантах грецького алфавіту.

Грецький Крит

Грецький алфавіт (класична аттична фонетична транскрипція)

класична аттична

Примітка

Σ = [z] перед дзвінкими приголосними

Дифтонги

Грецькі дифтонги

Комбінації приголосних звуків | Спеціальний символ

Комбінації приголосних звуків

Застарілі та архаїчні літери

Застарілі та архаїчні літери

Грецькі числівники та інші символи

Стародавні Греки використовували дві системи обчислення: Акрофонічна або Класична (Аттична) система використовувала літери йота, дельта, гама, ця, ню і мю у різних комбінаціях. Ці літери використовувалися як перші літери назв числівників, крім літери йота: Γέντε (gente) для 5, яка стала Πέντε (pente); Δέκα (Deka) для 10, Ηἑκατόν (Hektaton) для 100, Χίλιοι (Khilioi) для 1,000 і Μύριον (Myrion) для 10,000. Ця система використовувалася до першого століття до н.е.

Грецькі числівники

Стародавні греки приписували літерам алфавіту цифрові значення для позначення чисел. Три застарілі букви – «стігма», «коппа» і «сампі» використовувалися на додачу до стандартних грецьких літер, а символ у вигляді апострофа використовувався для позначення того, що літери використовувалися як числівники.

Буквена система числівників

Грецький алфавіт (сучасна фонетична транскрипція)

Сучасний грецький алфавіт

Примітки

  • Γ = [γ] перед голосними заднього ряду [a, o, u]. Перед голосними переднього ряду [e, i] вимовляється як [ʝ] і передається літерою γ
  • Κ = [k] перед голосними заднього ряду [a, o, u], і [з] перед голосними переднього ряду [e, i]
  • Λ = [ʎ] перед ненаголошеним i, за яким іде ще один голосний звук, наприклад, λιώμα [ʎóma]
  • Ν = [ɲ] перед ненаголошеним i, за яким іде ще один голосний звук, наприклад, νιώθω [ɲóθo]
  • Коли перед звуком [i] стоїть дзвінкий приголосний, а після нього – ще один голосний звук, звук [i] перетворюється на [ʝ], наприклад, διάκος [ðʝákos]. Коли перед звуком [i] стоїть глухий приголосний, а після нього – ще один голосний звук, звук [i] вимовляється як [ç], наприклад, φωτιά [fotçá]. І в тому, і в іншому випадку, цей звук ненаголошений
  • Σ = [z] перед дзвінкими приголосними
  • Χ = [χ] перед голосними заднього ряду [a, o, u], і [ç] перед голосними переднього ряду [e, i]

Дифтонги

Грецькі дифтонги

Комбінації приголосних звуків

Грецькі комбінації приголосних

Примітки

  • αυ = [av] перед голосними і дзвінкими приголосними; [af] в іншій позиції
  • ευ = [ev] перед голосними і дзвінкими приголосними; [ef] в іншій позиції
  • ηυ = [iv] перед голосними і дзвінкими приголосними; [if] в іншій позиції
  • ντ = [nd] всередині слова; [d] на початку.
  • μπ = [mb] всередині слова; [b] на початку.
  • γγ & γκ = [ŋg] всередині слова; [g] на початку. Якщо після цього звукосполучення стоїть [i] або [e], воно вимовляється як [ŋɟ] всередині слів і [ɟ] на початку.
  • Діерезу використовується для зазначення роздільної вимови голосних, наприклад Αϊτή [aití]. Однак якщо перша із двох літер під наголосом, знак діерези необов’язковий, наприклад γάιδαρος [γáiðaros].
  • Якщо приголосним κ, π, τ, ξ, ψ і τσ: передує слово, яке закінчується на v, вони стають дзвінкими, а N у фінальній позиції перетворюється у відповідний носовий звук, наприклад τον πατέρα [tombatéra].
scroll to top