Писемність – це спосіб подання мови у візуальній або відчутній формі. Системи письма використовують набір символів для представлення звуків мови і можуть також містити символи для таких понять як пунктуація і числівники.
Визначення терміна «писемність»
Існує безліч підходів до визначення терміна «писемність»:
- « Існуючі у світі системи писемності» («The World’s Writing Systems»): «Це система більш-менш постійних знаків, які використовуються для передачі висловлення таким чином, що його можна відновити більш-менш точно без втручання мовця».
- «Енциклопедія систем писемності» («The Blackwell Encyclopedia of Writing Systems»): «Це набір знаків, які можна побачити або відчути, що використовуються для систематичного позначення мовних одиниць, щоб зафіксувати повідомлення і уможливити його відображення для кожного, хто знає дану мову, а також набір правил, за допомогою яких мовні одиниці кодуються в межах системи письма».
Усі системи письма застосовують візуальні знаки, за винятком рельєфних систем письма, які використовуються сліпими і слабо зрячими людьми (шрифти Брайля і Муна). Таким чином, пояснюється, чому в попередньому визначенні згадуються знаки, які ми можемо відчути тактильно. Стівен Роджер Фішер в «Історії писемності» («A History of Writing») стверджує, що жодне визначення терміна «писемність» не може охопити всі системи письма, які існують або існували колись. Замість цього він заявляє, що «досконала» система письма повинна відповідати таким критеріям:
- у неї повинна бути комунікативна мета;
- вона повинна складатися зі штучних графічних знаків, втілених на довговічній поверхні або в електронному виді;
- вона повинна використовувати знаки, які умовно відповідають вимовним звукам (систематичне розташування характерних голосних звуків) або електронне програмування для здійснення комунікації
Системи письма є одночасно функціональними (передають мову за допомогою візуальних засобів) і символічними (представляють різні культури і народи). Флоріан Коулмас у книзі «Писемності світу» («The Writing System sof the World») описує їх у такий спосіб: «Письмо і правопис, як найбільш видимі складові мови, є «емоційно перевантаженими», вказуючи на тотожність або прихильність до будь-якої групи. Це не просто інструменти, а символічні системи з величезним суспільним значенням, які, більше того, можуть вплинути на соціальну структуру мовного співтовариства».