Узбецька мова (самоназва Ўзбек тили / O’zbek tili / أۇزبېك ﺗﻴﻠی) налжить до тюркських мов і нараховує близько 6,5 млн. носіїв, що проживають, переважно, в Узбекистані, але також в Австралії, Китаї, Німеччині, Ізраїлі, Казахстані, Киргизстані, Росії, Таджикистані, Туреччині (Азія), Туркменії, Україні і США.
Рання форма узбецької мови, відома під назвою «чагатайська мова» ( від імені одного із синів Чінгісхана), що використовувала для письма арабський алфавіт, стала в літературною мовою у XIV ст. У 1927 р. латинський алфавіт витиснув арабське письмо, а в 1940 р. його замінив кириличний алфавіт. Останнім часом спостерігаються спроби повернути латинський алфавіт.
Латинський алфавіт для узбецької мови | oʻzbek alifbosi
Примітки:
- а = [ʲa] після g і k
- I = [ᶤ] у середині і наприкінці слів, [i] у будь-якій іншій позиції
- f = [p] у середині і наприкінці слів
- q перетворюється в g’ у двоскладовому іменнику, після якого стоїть займенник у родовому відмінку, наприклад: o’rtoq+im > o’rtog’im
- t не вимовляється наприкінці двоскладних слів, наприклад: do’st [dos], past [pas], daraxt [darax]
- u = [ʲu] після g і k
- наприкінці слів b, v, g, d, z приглушаються
- знак апострофа після голосної вказує на те, що це довга голосна, наприклад: ra’no [ra:no]. Після приголосної цей знак означає, що за приголосним звуком слідує короткий придих або звук відсутній взагалі, наприклад: san’at [san#at]. У словах, запозичених з російської мови, апостроф вказує на те, що приголосна не пом’якшується
- j і v використовуються в словах іноземного походження (переважно, запозичених з російської мови) і в деяких узбецьких словах
Кириличний алфавіт для узбецької мови | ўзбек алифбоси / oʻzbek alifbosi
Арабський алфавіт для узбецької мови | ئوزبېك ئەلىفباسى / oʻzbek alifbosi
