Лезгинська мова (самоназва лезги чӀал / lezgi čʼal) належить до нахсько-дагестанської групи північнокавказької сім’ї мов і нараховує близько 400 000 носіїв на півдні Республіки Дагестан (у складі Російської Федерації), а також на півночі Азербайджану, у східній частині Кавказу. Також носії лезгинської мови зустрічаються в Грузії, Казахстані, Киргизії, Росії, Туреччині, Туркменістані, Україні та Узбекистані. Основні діалекти лезгинської мови: кюринський, ахтинський, кубинський, гюнейський.
Вперше для письма лезгинською мовою була використана версія арабського алфавіту на початку ХХ ст. Латинський алфавіт почали використовувати в 1920-х рр., а потім протягом 1930-х рр. його замінив кириличний алфавіт. В основі літературної версії лезгинської мови лежить гюнейський діалект.
Кириличний алфавіт лезгинської мови
