Письмо такрі з’явилося на основі брахмі і відділилося від письма шарада у XIV ст. Воно є близьким до шарада, ланда і гурмукхі. У якості самостійного письма такрі сформувалося у XVI ст.
Такрі мало статус офіційного письма на півночі і північному заході Індії з XVII ст. до середини XX ст. Один із варіантів такрі мав статус офіційного письма у князівстві Чамба, яке у цей час входить до складу штату Хімачал-Прадеш, і використовувалося для письма мовою чамбеалі. У Джамму і Кашмірі варіант такрі, відомий під назвою догра акхар, використовувався для письма мовою догрі. Воно було офіційно прийняте у 1860-х рр. і замінене на деванагарі у 1944 р.
Такрі використовувалося також при оформленні поштових марок і штемпелів; для перекладу санскритських текстів на мову догрі; в офіційних документах, листах і наказах; у написах; для перекладу християнських релігійних текстів на мову чамбеалі; у живописі Орачі. Також цей алфавіт використовувався для письма мовами гадді, джаунсарі, каштварі, кулуї і мандеалі.
Інші назви такрі включають такарі і таккарі танкрі. Походження назви до кінця не відомо: за однією із версій, назва виникла від слова ‘ṭaṅkā (монета).
З тих пір, як такрі перестали використовувати, докладались зусилля відродити цей алфавіт для використання в догрі киштварі і кулуї у штатах Джамму, Кашмір і Хімчал Прадеш, де місцеві органи влади почали розвиток програми з навчання фахівців такрі разом з Національним відкритим університетом Індіри Ганді.
Існують значні регіональні відмінності у різних варіантах письма такрі залежно від штату або регіону. Варіант, наведений нижче, використовується переважно в чамбеалі.
Примітні особливості:
- Тип писемності: силабічний алфавіт/абугіда
- Напрямок письма: зліва направо, горизонтально
- Цей алфавіт використовувався для письма наступними мовами: догрі, чамбеалі, гадді, джаунсарі, каштварі, кулуї, мандеалі та ряду інших мов
