Каталанська мова: вижила, незважаючи ні на що

Каталанська мова, яка пригнічувалася протягом багатьох століть воюючими сторонами, у наш час нараховує 9 мільйонів носіїв

Каталанська мова: вижила, незважаючи ні на що

Каталанська мова, всупереч уявленню більшості людей, не є діалектом іспанської мови. Це мова, що самостійно розвилася з народної латині, якою розмовляли римляни, які колонізували територію Таррагони. Каталанська мова нараховує 9 мільйонів носіїв у Каталонії, Валенсії, на Балеарських островах, в Андоррі і місті Альгеро на острові Сардинія.

Різновиди каталанської мови використовуються у Валенсії і на Балеарських островах, які повернули з-під влади маврів у XIII ст. На думку Альберта Россіча, професора з Університету Жирони, різновиди каталанської мови відображають походження людей, які знову заселили ці землі після вигнання маврів. Валенсію заселили вихідці з Льєйди і Тортоси; на Балеарські острови переселилися жителі Барселони і північної частини Емпурди.

Каталонія входила до складу Королівства Арагон у якості автономної області, але після об’єднання королівств Кастилії та Арагону в результаті укладення шлюбу між Фердинандом та Ізабеллою кастильська мова (тобто іспанська) стала мовою права і літератури. Проте, Каталанська мова залишалася популярною у цей період. Коли в 1714р. Барселона здалася іспанським військам під керівництвом герцога Бервіка, Каталонія втратила свій автономний статус, центральний уряд наклав обмеження на використання каталанської мови, а іспанська мова стала офіційною.

За словами Альберта Россіча, Каталанська мова відродилася як літературна мова вже лише у XIX ст. з початком формування національного культурного руху під назвою Відродження (renaixença). Проте, це відродження було короткочасним. Фашистський режим, що тріумфально переміг після закінчення громадянської війни у 1939 р., зробив усе можливе для того, щоб викорінити Каталанську мову на державному рівні та у повсякденному житті. За використання каталанської мови передбачалося суворе покарання.

З прибуттям сотень тисяч переселенців зі збіднілих південних областей Іспанії, статус іспанської мови як лінгва франка у Каталонії продовжив зміцнюватися. Більшість цих переселенців (або, принаймні, їх діти) були змушені розуміти Каталанську мову та/або розмовляти нею після відновлення демократії у 1978 р. Однак, масштабна імміграція з Латинської Америки протягом останніх 10 років приводить до того, що трохи більше половини населення Каталонії вважають іспанську мову своєю рідною мовою.

Завдяки впровадженню системи так званого «мовного занурення» з початку 1980-х рр., яка передбачає викладання у державних школах винятково каталанською мовою, цією мовою володіє кожний, хто навчався за останні 30 років. Однак, завдяки присутності іспанської мови у повсякденному житті та засобах масової інформації, практично усі каталонці досконало володіють двома мовами.

Каталанська мова залишається у небезпеці, незважаючи на своє відродження

В інших мов є держава, покликана їх захищати. Носіям інших мов не доводиться боротися проти держави, яка вживає дії, спрямовані проти їхньої власної мови.

Руйнування каталанської мови почалося задовго до 1939 р., коли диктатор Франциско Франко заборонив викладання каталанської мови після закінчення громадянської війни в Іспанії. На початку XVIII ст. Філіпп V, король Іспанії, наказав запровадити використання іспанської мови в каталонському суспільстві. Примусове впровадження мови було спрямовано на те, щоб торкнутися усіх соціальних прошарків. Слова короля звучали досить цинічно: «Мер повинен максимально піклуватися про впровадження іспанської мови, використовуючи найбільш ненав’язливі і стримані заходи, так щоб відчувався лише результат, а не вжиті заходи».

З відновленням демократії «мовне занурення», що використовується у каталонській системі освіти, почало відігравати найважливішу роль для зміцнення каталонського суспільства, яке наприкінці 1970-х рр. перебувало на межі розпаду. Крім того, мовне занурення допомагає іммігрантам у другому поколінні інтегруватися у Каталонію. Це діти, батьки яких переїхали сюди із усіх куточків світу.

Практична доцільність цієї системи одержала міжнародне визнання. «Каталонська система», як її називають у деяких країнах, одержала високу оцінку Європейського Союзу і різних міжнародних освітніх установ, що використовують її як базовий орієнтир для інших країн, які стикаютьюся з подібними ситуаціями.

Подорожуючи світом, каталонці часто є свідками того, що у барі або під час бесіди за вечерею їх запитують, чи варто насправді боротися за збереження каталанської мови. Цікаво, що люди, які задають це питання, як правило, ніколи не замислювалися над тим, яку систему впровадить їхній власний уряд, щоб зберегти рідну мову. Мені важко уявити, що я запитую у шведів або німців, чому вони захищають свою мову. Але ж каталонці перебувають у подібних умовах.

У чому тоді різниця? Каталонці – це не прибульці з яскравою зеленою шкірою і трубками замість вух і носа. Це жителі Землі – по суті, європейці – і вони насправді піклуються про збереження своєї мови. Кожна мова є унікальною, і немає у світі двох однакових мов. Мексиканський антрополог Мігель Леон-Портілья написав про це вірш, який починається з наступних рядків:

(Дослівно)
Коли вмирає мова
божественні речі
зірки, сонце і місяць
людський речі
мислення і почуття
більше не відображаються
у цьому дзеркалі

Цей вірш може здатись трохи манірним, але його ідея правдива як ніколи. Каталанська мова перебуває і буде перебувати у небезпеці. Протягом трьох століть кожний окремо взятий носій каталанської мови жив у державі, у якій була інша домінуюча мова (іспанська або французька). Більше того, в історії час від часу вживали спроби заборонити каталанську мову або витиснути її з повсякденного вжитку.

Це привело до банального результату, характерного для жертв насильницьких ситуацій: носії каталанської мови впевнені у тому, що самі винні у приниженні і неправильному ставленні до себе.

Я – песиміст. Навіть коли моя футбольна команда, ФК Барселона, виграє з рахунком 4-0 і залишається 15 хвилин до закінчення матчу, я все ще продовжую думати, що ми програємо. Можливо тому я з такою прикрістю відзначаю, що з кожним новим поколінням первісна синтаксична структура каталанської мови все більше спрощується. Я знаю, ви скажете: «Так добре, це відбувається з будь-якою мовою – іспанською, французькою, італійською». Це, звичайно ж, правда. Але інші мови не обтяжені відсутністю власної держави, яка їх захищає, і в них немає необхідності протистояти державі, яка робить систематичні дії, спрямовані проти власної мови.

Саме тому, незважаючи на свій песимістичний настрій від природи, я трохи піднісся духом, коли прочитав слова великого Ісаака Башевіса-Зінгера. Його запитували, чому він продовжував писати на їдиші, «вимираючій» мові. І він відповів: «Можливо, їдиш – вимираюча мова, але це єдина мова, яку я добре знаю. Їдиш – мова моєї матері, а мати ніколи не вмирає по-справжньому». Я почуваю щось схоже. І що довше протримається «вимираюча» мова, тим краще.

Переклад: Linguapedia.info
По матеріалам: The Guardian

http://www.theguardian.com/world/2012/nov/22/catalan-language-survived
http://www.theguardian.com/commentisfree/2012/nov/23/catalan-language-in-danger

Довідка

scroll to top