Мови

Шведська мова

Шведська мова (швед. Svenska) належить до скандинавської групи мов германської гілки і нараховує близько 9 мільйонів носіїв переважно у Швеції та Фінляндії, а також в Естонії, Норвегії, Канаді і США. Вона тісно пов’язана з норвезькою і датською мовою та, у значній мірі, зрозуміла для носіїв цих мов, особливо в письмовій формі.

Найбільш раннє використання шведської літературної мови було в Біблії Густава Вази, перекладеної та опублікованої у 1540-1541 рр. під патронажем Короля Густава Вази.

З 12 століття по 1809 рік Фінляндія була під управлінням Швеції і у той період шведська мова була основною мовою уряду та освіти. Сьогодні фінська і шведська мови мають рівний статус офіційних мов у Фінляндії.

Алфавіт шведської мови (svenska alfabetet)

A aB bC cD dE eF fG gH hI iJ j
abesedeeeffgeiji
K kL lM mN nO oP pQ qR rS sT t
ellemenopekuärresste
U uV vW wX xY yZ zÅ åÄ äÖ ö
uvedubbel-veeksysätaåäö

Примітка

Літера Z присутня лише в іноземних запозичених словах.

Вимова шведської мови

У шведській мові деякі незвичайні звуки і вимова в цілому, не зовсім стандартні, як би цього хотілося, але вивчаючому доведеться вивчити усі особливості цієї величної мови, щоб мати можливість спілкуватися, розуміти і висловлюватися нею. Розмовна шведська мова складається з великої різноманітності вимов, деякі дуже дивні, і доведеться важко попрацювати, щоб досягти розуміння середньостатистичного шведа.

Характерною рисою шведської мови є тонічний або музичний наголос, який зник у більшості індоєвропейських мовах. Цей тонічний наголос надає шведській мові типовий монотонний ритм. Два тони (різкий/”високий”, і грубий/”низький”) не позначаються в письмовій шведській мові, і вивчаються лише за допомогою прослуховування розмовної мови. Але найбільш важливим моментом у розмовній шведській є точна відмінність між коротким і довгим голосним.

Фонетична транскрипція

Голосні

шведські голосні



Приголосні

шведські приголосні

Комбінації приголосних

шведські комбінації приголосних

Примітки

  • c = [s] перед e, i або y, [k] у будь-якому іншому місці
  • g = [j] перед e, i, y, ä or ö, [g] у будь-якому іншому місці
  • k = [ɕ] перед e, i, y, ä or ö, [k] у будь-якому іншому місці
  • ch = [ʃ] перед e, i, y, ä or ö, [ʂ] перед a, o, å або u
  • sk = [ɧ] перед e, i, y, ä або ö, [sk] у будь-якому іншому місці
  • rg = [rg, ʀg] перед a, o, u, å, [rj, ʀj] у будь-якому іншому місці
  • lg = [lg] перед a, o, u, å, [lj] у будь-якому іншому місці
  • Вимова sj/sch/sk/skj/stj (відомого як “звук sje”) значно змінюється залежно від регіону Швеції. У південній частині Швеції = [xʷ], але на півночі вимовляється як [ʂ]. Вимова tj/k/kj (відомого як “звук tje”) у більшості випадків [ɕ], але деякі носії, які вимовляють звук sje як [xʷ] вимовляють звук tje як [ʃ]. Фінські носії шведської мови вимовляють звук sje як [ʃ], а звук tje – як [tʃ].

Серед інших основних відмінних рис слід зазначити несподівані зміни у вимові, викликані літерою ‘r’: голосні ‘ä’ і ‘ö’ злегка міняються, якщо після них слідує ‘r’, а приголосні ‘s’, ‘n’, ‘d’, ‘t’, і ‘l’, якщо їм передує ‘r’ зливаються з ‘r’ і формують новий, глухий звук (так звані ретрофлексні приголосні). Але є кілька діалектів, які не враховують ці правила.

Як і в англійській мові, деякі приголосні можуть мінятися, якщо після них стоїть певна голосна (порівняйте ‘city’ – ‘café’; ‘gist’ – ‘guest’). Ці так звані м’які голосні такі ж і у шведській мові – ‘e’, ‘i’, ‘y’ – разом з двома іншими голосними: ‘ä’, ‘ö’.

 

Читайте також