Лінгвістична енциклопедія

Сефардська мова

Сефардська мова (також відома як єврейсько-іспанська мова, ладіно, джудекко, спаньйолі, жудезмо, хебронео), (самоназва – גודיאו-איספאנייול Djudeo-espanyol, לאדינו Ladino) Ладіно, жудезмо або єврейсько-іспанська мова походить від середньовічного кастильського діалекту іспанської мови. Цією мовою розмовляють нащадки сефардів – євреїв, які були вигнані з Іспанії у 1492 р. У наш час налічується близько 100 000 носіїв мови ладіно в Ізраїлі, 8 000 в Туреччині, 1 000 у Греції і кілька сотень в США.

Особливості

  • Для письма зазвичай використовується раввинський шрифт (шрифт Раші) єврейського алфавіту. Для письма від руки використовується курсивний варіант єврейського письма під назвою «солітрео».
  • Напрямок письма: з права наліво, горизонтально.
  • Голосні позначаються у всіх словах, крім давньоєврейських запозичених слів. Літери алеф (aleph), іноді також алеф хей (aleph heh) використовуються для ah; йод (yod) – для eh або ee; вав (vav) – для o або oo; алеф і йод – для позначення іспанського звуку ey. Крім того, голосні йод і вав ніколи не зустрічаються окремо, їм завжди передує алеф: у слові i (‘и’) – алеф йод, а в слові o (‘або’) – алеф вав.

Для письма мовою ладіно використовується також латинський алфавіт



Linguapedia

Linguapedia