Російська мова (рос. – Русский язык) – Східнослов’янська мова, якою розмовляють, переважно, у Росії та багатьох інших країнах приблизно 260 мільйонів людей, 150 мільйонів з яких є носіями мови. Російська мова – основна державна і культурна мова Росії. Разом з українською і білоруською мовою, російська мова формує східну гілку слов’янської групи мов. Російська – основна мова переважної більшості людей у Росії, а також використовується у якості другої мови в інших колишніх республіках Радянського Союзу. Російська також інтенсивно викладалася у тих країнах, які перебували під радянським впливом, особливо у Східній Європі, у другій половині 20-го століття.
Діалекти російської мови розділені на Північну групу (від Санкт-Петербургу до Сибіру), Південну групу (у більшій частині центральної і південної Росії) і Центральну групу (між Північною і Південною частиною). Сучасна літературна російська мова базується на Центральному діалекті Москви, включаючи, в основному, систему приголосних звуків Північного діалекту і систему голосних звуків Південного діалекту. Однак, відмінності між цими трьома діалектами – менші, аніж між діалектами більшості інших європейських мов.
Російська та інші Східнослов’янські мови (українська і білоруська мова) не відрізнялися суттєво одна від одної до Середньовічного періоду (з кінця 13-го до 16-го століття). Термін Давньоруська (староруська) зазвичай застосовується до загальної Східнослов’янської мови, яка використовувалася до цього періоду.
Російська мова була під сильним впливом старослов’янської мови і, починаючи зі східної політики 18-го століття царя Петра I Великого, – під впливом мов Західної Європи, у яких він запозичив багато слів. Поет 19-го століття Олександр Пушкін мав дуже великий вплив на наступний розвиток російської мови. Його твори, що поєднують розмовний і церковнослов’янський стилі, поклали кінець значним дискусіям, який стиль мови був кращим для літературного використання.
Алфавіт російської мови
Сучасний російський алфавіт виник на основі кирилиці старослов’янської мови, яка була запозичена у болгарської кирилиці і здобула поширення у Давньоруській державі. У сучасному російському алфавіті 33 літери. Раніше вважалося, що у російському алфавіті лише 32 літери, оскільки літери е та ё не розглядалися, як дві різні.
| А а | Б б | В в | Г г | Д д | Е е | Ё ё |
| Ж ж | З з | И и | Й й | К к | Л л | М м |
| Н н | О о | П п | Р р | С с | Т т | У у |
| Ф ф | Х х | Ц ц | Ч ч | Ш ш | Щ щ | Ъ ъ |
| Ы ы | Ь ь | Э э | Ю ю | Я я |
У сучасній російській мові використовується шість відмінкових форм (називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, прийменниковий) в однині і множині іменників і прикметників і виражає і доконаний вид (закінчена дія) і недоконаний вид (процес або неповна дія) у дієсловах. У системі звуків російської мови є багато свистячих приголосних звуків і групи приголосних, а також ряд палаталізованих приголосних звуків, що контрастують із непалаталізованими (простими) приголосними звуками. Скорочені голосні звуки ĭ і ŭ успадковані від слов’янської мови були втрачені у російській мові у слабкій позиції під час раннього історичного періоду. Російська структура підрядного речення – переважно Підмет-Присудок-Додаток, але порядок слів міняється, залежно від того, які елементи вже знайомі у мовленні.
Джерела:
Wikipedia – Російська мова
Britannica – Russian language