Норвезька мова

Норвезька мова (норв. Norsk) – це одна зі скандинавських, або північногерманських мов, яка нараховує близько 5 млн. носіїв, переважно, у Норвегії. Також носії норвезької мови зустрічаються у Данії, Швеції, Німеччині, Великобританії, Іспанії, Канаді та США.

Рання норвезька література, переважно поезія та історична проза, написана на західнонорвезькому діалекті, і період її розквіту сягає IX-XIV ст. Після цього Норвегія перейшла під владу шведської, а потім – датської корони. Норвезьку мову продовжували використовувати у розмовному мовленні, однак мовою ділової документації, літератури і вищої освіти стала датська мова.

Після того, як Норвегія відділилася від Данії у 1814 р., датська мова використовувалася у школах до 1830-х рр., поки не почався рух, спрямований на створення нової національної мови. Обґрунтуванням стало те, що письмова датська мова настільки відрізнялася від розмовної норвезької мови, що її було важко вивчити, а також переконання в тому, що в кожної країни повинна бути своя власна мова.

Значна суперечка розгорілася навколо того, який підхід використовувати при створенні національної мови, у результаті чого з’явилося дві мови – Landsmål (ланнсмол, національна мова), в основі якої – розмовна норвезька мова і регіональна діалекти (зокрема, західнонорвезькі діалекти), і Riksmål (ріксмол, національна мова), яка спочатку використовувалася на письмі і дуже нагадує датську мову.

Ланнсмол перейменували у Nynorsk (нюношк, нова норвезька мова) у 1929 р., а ріксмол на сьогодні офіційно називається Bokmål (букмол, книжкова мова). Незначна кількість людей у віці старше 60 років усе ще використовують ріксмол, яка вважається застарілою формою букмола і має лише незначні відмінності.

На сьогодні у школах Норвегії обидва варіанти норвезької мови є обов’язковими для вивчення. Учні вивчають обидва варіанти і можуть позначити лише той, який буде для них основним. Державні службовці зобов’язані знати обидва варіанти.

Протягом нетривалого часу в Норвегії спостерігався рух по створенню єдиної літературної мови під назвою Samnorsk (самношк, єдина норвезька мова). Політичні діячі були захоплені ідеєю створення єдиної норвезької мови, у той час як прості люди вважали це марною тратою часу. Проект по створенню єдиної норвезької мови самношк був офіційно закритий 1 січня 2002 р.

Алфавіт норвезької мови (norsk alfabet)

A a B b C c D d E e F f G g H h I i J j
a be se de e eff ge i je/jådd
K k L l M m N n O o P p Q q R r S s T t
ell em enn o pe ku ærr ess te
U u V v W w X x Y y Z z Æ æ Ø ø Å å  
u ve dåbbelt
-ve
eks y sett æ ø å  

Фонетична транскрипція норвезької мови

Голосні і дифтонги

норвезькі голосні

Приголосні

норвезькі приголосні

Примітки

  • e = [ə] у ненаголошених складах
  • = [o] перед двома приголосними і [u] перед однією приголосною (з деякими виключеннями)
  • g = [j] перед i та y, [g] у будь-якій іншій позиції
  • k = [ç] перед i та y, [k] у будь-якій іншій позиції
  • sk = [ʃ] перед i та y
  • У західних діалектах kj та tj = [ʧ]
  • У південних діалектах sj = [sj] та skj = [skj]
  • Ретрофлексивні звуки з’являються лише у східних і північних діалектах, в інших діалектах rd = [ʀd], rl = [ʀl] та rn = [ʀn]
  • У східних діалектах rd та l = [ɽ] наприкінці слова та між голосними
  • q, x, z та w з’являються винятково в запозичених словах і назвах
  • x = [s] на початку слова та [ks] у будь-якій іншій позиції
scroll to top