Мови

Німецька мова

Німецька мова (нім. Deutsch) – мова західнонімецької групи мов, якою розмовляють переважно в Німеччині, Австрії, Швейцарії, Ліхтенштейні, Бельгії, Люксембурзі та Італії. Вона є визнаною мовою національних меншин у Чеській Республіці, Данії, Угорщині, Казахстані, Україні, Намібії, Польщі, Румунії, Росії, Словаччині, Словенії, Хорватії, Сербії, Південній Африці, Ватикані і Венесуелі. Також великі німецькомовні общини проживають у США, Канаді, Бразилії, Аргентині, Мексиці, Австралії, Південній Африці, Чилі, Парагваї, Новій Зеландії і Перу.

Кількість носіїв мови

Літературна німецька мова (Hoch Deutsch) нараховує приблизно 90 мільйонів носіїв, а інші різновиди німецької мови – близько 30 мільйонів. Близько 80 мільйонів людей використовують німецьку мову у якості другої мови, а багато вивчають її як іноземну мову.

Письмова німецька мова

Найбільш ранні приклади письмової німецької мови беруть свій початок з 8 століття нашої ери, що складаються із фрагментів епічної поеми «Пісня про Хільдебранде», магічних талісманів і німецьких тлумачень у рукописах латинською мовою. Короткий латино-німецький словник-глосарій «Аброганс» був написаний у 760-х роках.

Німецька література почала свій розвиток у 12 і 13 століттях у формі віршів, епічних поем і романсів . Добре відомі приклади включають епічну поему «Пісня про Нібелунгів» (нім. Nibelungenlied) і «Трістан» Готтфріда Страсбурзького. Мова, яка в них використовувалася, зараз відома як Середньоверхньонімецька поетична мова (нім. mittelhochdeutsche Dichtersprache). За цей час латинь поступово замінялася німецькою мовою, яка використовувалася як мова офіційних документів.

Різновиди німецької мови, що використовуються в письмовій формі

Верхньонімецька мова (Hochdeutsch)

Верхньонімецька мова спочатку з’явилася як літературна німецька мова у 16 столітті. Переклад Біблії Мартіна Лютера, який він завершив у 1534 році, ознаменував початок цього процесу. За основу була взята розмовна німецька мова, яку він використовував, і яка стала еталоном для письмової німецької мови.

Швейцарський діалект німецької мови (Schweizerdeutsch or Schwyzerdütsch)

Різновид німецької мови, якою розмовляють близько 4 мільйонів людей у Швейцарії, зрідка зустрічається в письмовій формі в романах, газетах, особистій переписці і щоденниках.

Пенсильвансько-Німецький діалект (Deitsch / Pennsylvania Deitsch / Pennsilfaanisch Deitsch)

Різновид німецької мови, якою розмовляють близько 250 000 носіїв, які проживають переважно в штатах Пенсильванія, Огайо та Індіана Сполучених Штатів Америки, і в провінції Онтаріо в Канаді. Німецька газета в Пенсильванії Hiwwe wie Driwwe публікує вірші іпрозу на Пенсильвансько-Німецькому діалекті, а також існує ряд інших публікацій на цьому діалекті.

Регіональні відмінності німецької мови, або діалектів (нім. Mundarten), також періодично зустрічаються в письмовій формі; головним чином у народній творчості і книгах коміксів, таких як «Пригоди Астерікса».

Сучасний німецький алфавіт

A a B b C c D d E e F f G g H h I i J j K k L l M m
a be ce de e ef ge ha i jot ka el em
N n O o P p Q q R r S s T t U u V v W w X x Y y Z z
en o pe ku er es te u vau we iks üpsilon zet

Вимова німецької мови (фонетична транскрипція)

Німецька вимова

Примітки

  • b = [p] наприкінці складу або перед s або t, [b] перед голосним
  • ch = [χ] після a, o або u, [k] за яким слідує a, o або u на початку слова, [ç] у будь-якому іншому місці
  • chs = [ks] крім слів, де ch і s вимовляються окремо, наприклад, wachsam /’vaχ.zam/, höchst /’høç.st/
  • d = [t] наприкінці складу або перед s або t, [d] перед голосним
  • e = [ə] у ненаголошених складах
  • er = [ɐ] наприкінці складу в ненаголошеному складі, наприклад, Lehrer /ˈle:ʀɐ/
  • g = [k] наприкінці складу або перед s або t,[g] перед голосним, [ʒ] у деяких запозичених словах, ig = [iç] наприкінці слова
  • h подовжує голосний, якщо стоїть після голосного або на межі морфеми, [h] у будь-якому іншому місці
  • j = [ʒ] у запозичених словах, [j] у будь-якому іншому місці
  • nk = [ŋk], наприклад, trinken /ˈtʁiŋkən/
  • ng = [ŋ], наприклад, bringen /ˈbʁɪŋən/
  • r = [ɐ] між голосним (крім a) і приголосним, наприклад, Kurs /kʊɐs/ або між голосним (крім a або ненаголошеного e), і наприкінці слова, наприклад, der /dɛɐ/ або futur /fʊˈtuːɐ/
    – не вимовляється між a і приголосним, наприклад, Markt /makt/ або між a і закінченням слова, наприклад, Haar /ha:/
    – [ʁ] на початку слів і між приголосним і голосним, наприклад, trinken /ˈtʁiŋkən/
    – [ʀ] між двома голосними, наприклад, hören /ˈhø:ʀən/
  • s = [z] між голосними або перед голосним на початку слова, [ʃ] перед t або p на початку слів і [s] у будь-якому іншому місці. sk = [ʃ] в ski [ʃi:]
  • t = [ts] у буквосполученні tion латинських запозичених слів, наприклад, intention [ɪntɛn’tsɪo:n]
  • v = [v] у запозичених словах
  • y = [y] у словах, які походять від грецької мови, [i] або [j] у будь-якому іншому місці
  • dsch, ph, qu і y присутні лише в запозичених словах


Читайте также