Корейська мова

Корейською мовою (кор. 한국어 / 조선말) розмовляють близько 63 мільйонів людей у Південній Кореї, Північній Кореї, Китаї, Японії, Узбекистані, Казахстані і Росії. Неможливо стверджувати, що існує безсумнівний зв’язок корейської мови з іншими мовами, хоча деякі лінгвісти вважають, що вона належить до алтайської мовної сім’ї. Граматика корейської мови дуже схожа на граматику японської мови, а 70% лексики походить від слів китайської мови.

Виникнення писемності в Кореї

Китайська система письма була відома в Кореї протягом 2000 років. Вона широко використовувалася під час китайської окупації Північної Кореї в період з 108 р. до н.е. до 313 р. н.е. В V ст. н.е. корейці почали писати класичною китайською мовою (перший відомий випадок датується 414 р. н.е.). Пізніше вони винайшли три різні системи письма корейською мовою з використанням китайських ієрогліфів: хянчхаль, кугель та іду. Вони нагадували системи письма, розроблені в Японії, та, імовірно, використовувалися в японській мові як зразки.

У системі іду поєднували китайські ієрогліфи та спеціальні символи для позначення закінчень корейських дієслів та інших граматичних маркерів. Система іду використовувалася в офіційних та особистих документах протягом багатьох сторіч. Система письма хянчхаль складалася з китайських ієрогліфів, що передають усі звуки корейської мови, і використовувалася, головним чином, в поезії.

Корейський народ запозичив величезну кількість китайських слів, додав деяким китайським ієрогліфам корейське звучання та/або значення, а також винайшов близько 150 нових ієрогліфів, більша частина яких рідко зустрічається або використовується, в основному, в особистих іменах і географічних назвах.

Корейський алфавіт винайшли у 1444 році, а почали використовувати у 1446 році, під час правління короля Седжона (1418-1450), четвертого короля з династії Чосон. Спочатку алфавіт називався «Хунмін чоним» («Правильні звуки для навчання народу»), а також він був відомий як «Онмун» («Простонародний письмо») і «Кукмун» («Державне письмо»). Сучасну назву алфавіту, «Хангиль», створив корейський лінгвіст Чу Сиген (1876-191). У Північній Кореї алфавіт відомий за назвою 조선글 (чосонгиль).

Зовнішній вигляд приголосних звуків пов’язаний з їхньою вимовою, а традиційний напрям письма (вертикально з права наліво), найімовірніше, запозичено з китайської мови, так само як написання складів блоками.

Навіть після винаходу корейського алфавіту більшість корейців, які вміли писати, продовжували писати класичною китайською мовою або корейською мовою, використовуючи системи письма іду та кугель. Корейський алфавіт асоціювався з людьми, які займають низьке суспільне становище, наприклад, з жінками, дітьми і неосвіченими людьми. Протягом XIХ-ХХ ст. комбінована система письма, що поєднує в собі китайські ієрогліфи (ханчча) і хангиль, стала надзвичайно популярною. Однак з 1945 року китайські ієрогліфи почали втрачати своє важливе значення для корейської писемності.

З 1949 року ханчча взагалі не використовувалися в друкованих виданнях Північної Кореї, за винятком декількох підручників і спеціалізованих книг. Однак, наприкінці 1960-х рр. вивчення ханчча ввели в школах Північної Кореї, і школярі повинні були вивчити 2 000 ієрогліфів до моменту закінчення школи.

У Південній Кореї школярі повинні вивчити 1 800 ханчча під час свого навчання. Кількісне співвідношення ханчча, що використовуються у корейських текстах, значно відрізняється залежно від автора, і спостерігаються дискусії про значення ханчча для корейської писемності.

У сучасній корейській літературі і неофіційній переписці, в основному, використовується лише хангиль, а в написанні наукових праць і офіційних документах – комбінація хангиль і ханчча.

Особливості хангиль:

  • Тип писемності: алфавіт
  • Напрям письма: до 1980 року в корейській мові використовувався вертикальний напрям письма, з права наліво. Після 1980 року став популярним горизонтальний напрям письма з ліва направо, і сьогодні воно використовується в більшості текстів.
  • Кількість букв: 24 (чамо): 14 приголосних і 10 голосних. Букви з’єднуються між собою в складові блоки
  • Зовнішня форма приголосних g/k, n, s, m і ng графічно представляє мовні органі, що використовуються для їхньої вимови. Інші приголосні були створені шляхом додавання додаткових ліній до базових форм.
  • Форма голосних базується на трьох елементах: людей (вертикальна лінія), земля (горизонтальна лінія) і небеса (крапка). У сучасній системі хангиль «небесна» крапка видозмінилася в коротку лінію.
  • Між словами, що складаються із одного або більше складів, залишають відстань.
  • Звучання деяких приголосних міняється залежно від розташування: на початку, у середині або наприкінці складу.
  • Багато корейських учених пропонували альтернативний спосіб письма хангиль, який полягав у тому, щоб писати букви в ряд (як наприклад, в англійській мові), а не групувати їх у складові блоки, але ця ідея не викликала інтересу та ентузіазму.
  • У Південній Кореї ханчча в деякій мері використовуються в корейських текстах.

Алфавіт хангиль (한글)

корейські приголосні

Подвійні приголосні зі знаком * вимовляються як сильні приголосні. У Міжнародному фонетичному алфавіті немає символу для цього позначення.

Голосні

корейські голосні

Примітка до транслітерації корейської мови

Існують різні способи передачі літер корейського алфавіту за допомогою латинського алфавіту. Вищевказані способи:

  1. (Перший рядок) Офіційна південно-корейська система транслітерації, яка була введена в липні 2000 року.
  2. (Другий рядок) Система Маккьюна-Райшауера, яку створили у 1937 році два американські студенти, Джордж Маккьюн та Едвін Райшауер, і яка широко використовується в західних друкованих виданнях.
scroll to top