Мови

Каталанська

Каталанська (каталонська) мова (катал. català) належить до романських мов і налічує близько 12 млн. носіїв. Це офіційна мова Андорри і державна мова, разом з іспанською мовою, Каталонії (Catalunya), Валенсії (Comunitat Valenciana) і Балеарських островів. Також цією мовою розмовляють у деяких областях Арагону і Мурсії, Руссільйоні (Rosselló) у південній Франції та Альгеро (l’alguer) на острові Сардинія.

Мова Валенсії відома під назвою «валенсійська» і, на думку деяких лінгвістів, є самостійною мовою, хоча багато все-таки вважають її діалектом каталанської мови. На думку Валенсійської мовної академії (Acadèmia Valenciana de la Llengua (AVL)), каталанська і валенсійська мови – це дві назви однієї мови.

Каталанська мова стала самостійною мовою протягом X-XI ст. В XII ст. каталанська мова почала з’являтися у науковій, філософській, фінансовій, релігійній, юридичній та історичній документації. У цей період часу в художній і філософській літературі переважали латинь і провансальський діалект.

Після Війни за іспанську спадщину (1705-1715) Філіпп V скасував усі державні установи, що існували на той момент у Каталонії, і ввів іспанські закони. Каталанська мова пережила різні періоди заборон і витиснення.

В XIX ст. почався період економічного, культурного і національного відродження, відомий під назвою Ренесанс (Renaixença). Каталанська мова відродилася як мова літературної культури завдяки Квітковим Іграм (Jocs Florals – поетичне змагання) і таким видатним представникам, як Жасінт Вердагер, Нарсіс Ольєр та Анжел Гімера.

Ренесанс звернув увагу громадськості на недостатню єдність у використанні мови (не існувало єдиної моделі загальноприйнятої письмової мови) і необхідність розробити правила орфографії. Заснування у 1907 р. Інституту вивчення Каталонії (Institut d’Estudis Catalans) призвело до систематизації каталанської мови завдяки публікації Пумпеу Фаброй «Норм правопису» (Normes ortogràfiques) у 1913 р., «Орфографічного словника» (Diccionari ortogràfic) у 1917 р. і «Граматики каталанської мови» у 1918 р.

Протягом перших тридцяти років XX ст. Каталонія переживала період політичних страстей, кульмінацією якого стало часткове відродження політичної сили Уряду Каталонії (Generalitat) в 1930-х рр. У період існування Другої Республіки (1931-1939) каталанська мова відновила свій статус офіційної мови, яку вона втратила у XVIII ст. Проте, перспективному майбутньому перешкодила громадянська війна та її наслідки. Використання каталанської мови всенародно було заборонено, і їй довелося обмежитися своєї рідною територією.

Після відновлення інститутів демократії почався процес відродження використання каталанської мови. У цей час вона є офіційною поряд з іспанською мовою в Каталонії і на Балеарських островах, а також широко використовується як мова повсякденного спілкування по всій території Каталонії, Валенсії, Андорри і Балеарських островів. Каталанська мова використовується як засіб навчання в багатьох школах, а також у засобах масової інформації та урядових закладах.

Алфавіт каталанської мови

A a

B b

C c

Ç ç

D d

E e

F f

G g

H h

a

be

ce

ce
trencada

de

e

efa

ge

hac

I i

J j

K k

L l

M m

N n

O o

P p

Q q

i

jota

ke

ela

ema

ena

o

pe

cu

R r

S s

T t

U u

V v

W w

X x

Y y

Z z

erre

esse

te

u

ve
baixa

ve
doble

ics,
xeix

i grega

zeta

Фонетична транскрипція каталанської мови

Голосні, дифтонги і трифтонги

каталанські голосні

Приголосні

каталанські приголосні

Примітки:

з = [s] перед i або e, але [k] в інших позиціях
g = [dʒ ~ ʒ] перед i або e, але [g ~ ɣ] в інших позиціях
gu = [g] перед i або e, але [gw] в інших позиціях
i = [i̯] перед голосними, але [] в інших позиціях
I-I офіційно = [I:], але часто вимовляється [I]
u = [u̯]перед голосними, але [u] в інших позиціях
k, w і y вживаються винятково в запозичених словах


Читайте также