Чукотська

Чукотська, або луораветланська мова (ԓыгъоравэтԓьэн йиԓыйиԓ) належить до чукотсько-камчатської мовної сім’ї і нараховує близько 10 400 носіїв, що проживають на північному сході Сибіру, переважно на Чукотському півострові, або Чукотці, між Чукотським і Беринговим морями, а також у прикордонних областях Республіки Саха, Магаданської області і Коряцькому автономному окрузі.

Чукчі діляться на дві групи: тундрові, або внутрішні чукчі (Чавчу – оленярі) і приморські чукчі (Анкалин – прибережні жителі). Ці групи відомі під збірною назвою луораветлани. Більша частина чавчу розмовляє чукотською мовою і не сприймає російську мову і культуру. У той же час, більшість анкалинів у віці до 50 років розмовляють і російською, і чукотською мовами. Крім того, багато чукчів розмовляють також якутською, евенською (ламутською) та/або юкагирською мовами.

Спочатку, для письма чукотською мовою використовувався латинський алфавіт. Потім, в 1930-х рр. перейшли до використання кириличного алфавіту. Перша граматика чукотської мови була складена Володимиром Богоразом (1922), російським революціонером, висланим на Чукотку, який також став автором етнографічного дослідження, присвяченого чукчам. З тих пір були опубліковані лише деякі книги і газети чукотською мовою. Також на радіо і телебаченні виходять передачі чукотською мовою, що займають близько дві години на день.

Назва «чукчі» – це російська адаптація чукотського слова «чаучу», що означає буквально «багатий оленями».

Латинський алфавіт чукотської мови

Латинський алфавіт чукотської мови

Примітки:

  • Літери B в, F f, H h, Z z використовувалися лише в запозиченнях з російської мови
  • Звук [ч] у різних виданнях тих років позначався то знакомc, то є, то ç.
  • В 1937 році латинський алфавіт для чукотської мови був офіційно замінений кирилицею, але вживався до початку 1940-х, а за деяким даними навіть до початку 1950-х років

Кириличний алфавіт чукотської мови

Кириличний алфавіт чукотської мови

В 1937 році чукотський алфавіт, як і інші алфавіти народів СРСР, був переведений на кириличну основу. Однак відомо, що ще на початку 1930-х років, коли офіційною писемністю чукотської мови була латиниця, за рішенням місцевої влади в Чаунському районі в чукотських школах використовувався російський алфавіт.

scroll to top