Айнською мовою розмовляє близько 15 сімей, що проживають на північному острові Японії – Хоккайдо. Колись цією мовою розмовляли на Курильських островах, на півночі Хонсю та у південній частині Сахаліну. Останній носій айнської мови на Сахаліні помер в 1994 році. Айнська мова – це ізольована мова, не пов’язана з іншими мовами.
Переважна більшість серед 150,000 осіб, які стверджують, що є етнічними айнами, розмовляють тільки японською мовою. Передбачається, що теперішня кількість людей з айнським походженням набагато більша, хоча деякі можуть не знати про свою етнічну приналежність або заперечувати її через дискримінацію.
Сьогодні докладаються зусилля для того, щоб відродити і відновити айнську мову. Зокрема, Сігеру Каяно, носій діалекту айнської мови, відкрив школу для вивчення цієї мови і збирав айнський фольклор.
Офіційно для письма айнської мови використовується складове японське письмо катакана. Крім цього, використовується алфавіт на латинській основі. Айнська мова має багаті традиції усної творчості, включаючи Yukar (сказання про героїв), Kamui Yukar (історії про богів) і Uwepeker (прадавні сказання).
Вимова айнської мови
Письмо Катакана для айнської мови
Примітки
- При фінальних звуках r’s, використовується символ з тією ж голосною, що і у складі, наприклад, ka + ra – kar, ki+ ri – kir, ku + ru – kur, ke + re – ker, ko + ro – kor. Проте, іноді у всіх випадках наприкінці використовується ru.
- -m іноді пишеться як -n перед p
- イ і ウ завжди виступають у формі y і w відповідно в позиції після голосної
- Подвоєні приголосні пишуться з використанням “фінального” символу, наприклад, イㇰカ – ikka, але іноді використовується зменшений запис японського символу «цу», наприклад, イッカ – ikka.
- Подвоєні/довгі голосні пишуться через голосну, а не в японському стилі через ー, наприклад, アア = aa, エエ = ee, オオ = oo. Проте, イイ = iy, ウウ = uw.